народів), в Польщі, Греції, Латинській Америці, посилення демократичного руху у Великій Британії, Швейцарії. Проголошуючи «війну народів проти королів», діячі Ф.р. привертали увагу й до України. 1790 французьке міністерство закордонних справ склало меморіал «Про небезпеку для Європи анексіоністської політики Росії», де Україна називалася «жертвою» царизму. Законодавчі збори, за наполяганням депутатів Ж.Л. Карра і Ф.А. Буассі д'Англа наказали своєму представникові «для Польщі та східних країн» «пильно стежити за настроями в Україні та подавати інформацію про українські справи». 1792 Збори направили емісара до Константинополя, щоб з'ясувати «можливість повстання в Україні», а посол у Венеції дістав розпорядження розшукувати для цього українців серед тамтешніх польських емігрантів, «бо Польща і Україна мають поширити гасла свободи на всій Півночі». Республіканська влада виступила за створення мережі агентів для революційної пропаганди в Україні. 1794 Комітет громадської безпеки поставив завдання залучити до боротьби проти Російської імперії українську націю: «щоб дерево свободи розквітло в Києві». Крізь призму політики революційного визволення Європи українське питання трактували також періодики та інші видання Ф.р. У книзі депутата Конвенту Ж.Ф. Гаррана де Кулона «Політичні студії старої і нової польської держави» (1795) наголошувалося на історичних традиціях українців у змаганнях за незалежність.
В Україні посиленню антимонархічних та антикріпосницьких настроїв і виступів сприяло ознайомлення з «Декларацією прав людини і громадянина», промовами депутатів Конвенту, які друкувалися в російських, польських, австрійських часописах, що циркулювали тут. Поширювалися твори французької революційної публіцистики, зокрема на Полтавщині, брошура «Оратор французьких генеральних штатів 1789» Ж.Л. Карра в перекладі і з коментарем Г.Вінського. У Львові ідеями Ф.р. переймалися університетська професура і студентство, про перебіг революції сповіщав «Щоденник патріотичних політиків» під редакцією (від 1894) сина уніатського священика М. Герасевича. На Київщині і Поділлі з підтримкою французьких республіканців виступав шляхтич С. Познанський, висловлюючись за те, щоб люди в Україні були «рівними і вільними», як у Франції. В цей же час на Харківщині у середовищі військовиків і чиновників постав гурток очолений майором В. Пассеком, який, посилаючись на французький приклад, пророкував знищення царату, збирав однодумців у Катеринославі і Херсоні. Прихильником Ф.р. повернувся з Парижа відставний офіцер П. Капніст, який був свідком революційних перетворень і на їх честь завів «республіку» у своєму маєтку в с. Турбайці на Полтавщині.
В Європі й Америці Ф.р. вітали визначні діячі культури і науки — поети Ф. Шіллер, У. Водсворт, В. Альфієрі, К. Рігас, драматург Р. ШеріФ
