стабільності світової системи та її європейської підсистеми, що відрізняло цей період біполярності від традиційних багатополярних структур попередніх епох.
Виникнення Х.в., яку деякі дослідники вважають своєрідною формою продовження провідними державами світових війн 20 ст. за панування чи домінування у світі, пов'язане із загостренням взаємин між головними державами антигітлерівської коаліції з питань післявоєнного устрою у світі на останньому етапі Другої світової війни та її розпадом у перші повоєнні роки. Серед істориків існують розходження щодо дати початку Х.в. Одні з них пов'язують її з атомним бомбардуванням США японських міст Хіросіми та Нагасакі 6–9 серпня 1945, інші — із заявою Й. Сталіна під час перших повоєнних виборів у СРСР 9 лютого 1946 про необхідність зміцнення обороноздатності країни і розвитку насамперед важкої індустрії (на Заході це зрозуміли як небажання СРСР роззброюватися), а також із відстрочкою демобілізації радянських солдатів 1926 р. народження та створенням атомної і водородної бомб у СРСР і засобів їх доставки, треті — з промовою В. Черчілля у Фултоні (США) 5 березня 1946, в якій екс-прем'єр Великої Британії констатував виникнення «залізної завіси» в країнах Східної Європи і закликав західні держави до рішучого протистояння СРСР у зв'язку з посиленням комуністичної загрози. Сам термін «холодна війна» в контексті характеристики повоєнного життя в атмосфері взаємної ворожості й страху під постійною загрозою глобальних ядерних битв уперше було вжито Дж. Оруелом у жовтні 1945 у статті «Ти та атомна бомба». Масового поширення він набув після того, як був використаний у промові радника президента США Б. Баруха у квітні 1947 та у низці статей відомого американського політичного оглядача й письменника У. Ліппмана, що того ж року були видані окремою книжкою, яка називалася «Холодна війна: дослідження зовнішньої політики США».
Стратегія Х.в. в основних рисах була запропонована у 1946 міністром-радником американського посольства в СРСР Дж. Кеннаном (його т. зв. «Довга телеграма» від 22 лютого із закликом США не провокувати СРСР, але демонструвати свою непохитність) і ґрунтувалася на принципах, закладених у прийнятому в липні 1947 Законі про національну безпеку, і документі «Цілі Сполучених Штатів стосовно Росії», розробленому Держдепартаментом США для Ради національної безпеки в серпні 1948, і передбачала непримириме системне протистояння комуністичного колективізму і західного індивідуалізму, адміністративно-командної і вільної ринкової економік, однопартійного тоталітаризму і багатопартійної демократії. Х. в., складовими компонентами якої були пропагандистська чи психологічна війна, активна участь наддержав у регіональних конфліктах, їх боротьба за вплив у країнах, що розви-
