ваються, економічна війна, технологічна блокада, гонка ракетно-ядерних і звичайних озброєнь, боротьба розвідувальних служб, ідеологічні диверсії, стратегія взаємного залякування, згуртування воєнно-політичних блоків, гонка у галузі космічних досліджень тощо, у своєму розвитку пройшла декілька етапів: — 1945–1955 рр. — перше повоєнне десятиріччя, коли стався відхід від принципів співробітництва, зростала напруга у взаємовідносинах між колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції (перші зіткнення інтересів СРСР та Заходу сталися під час криз в Ірані, Греції, Туреччині 1945–1946, Берлінської кризи 1948–1949 і війни у Кореї 1950–1953), і світ розколовся на два ворогуючих табори та воєнно-політичні блоки — НАТО (створений у 1949) і ОВД (створений у 1955). Завершення «радянізації» визволених від фашизму країн Центрально-Східної Європи та запровадження там тоталітарно-комуністичних прорадянських режимів перешкодило їх нормальному демократичному розвитку і, зокрема, возз'єднанню Німеччини, а включення ФРН до НАТО поглибило розкол Європи і світу. Цьому сприяло й прийняття 1948 плану Маршалла — «Програми європейської відбудови», що стала одним із центральних елементів американської повоєнної європейської політики і утворення на його противагу СРСР із країнами Східної Європи 1949 Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), що поклало початок процесу сателізації східноєвропейських країн. В основу зовнішньополітичного курсу країн Заходу на цьому етапі холодної війни було покладено доктрину «стримування комунізму», т. зв. «доктрину Трумена», проголошену американським президентом 12 березня 1947 на спільному засіданні обох палат Конгресу США. З метою забезпечення безпеки СРСР і консолідації союзників радянським керівництвом, у свою чергу, 5 жовтня 1947 було скликано міжнародну нараду представників комуністичних партій, на якій створено Інформаційне бюро комуністичних партій (Комінформ), і секретарем ЦК ВКП(б) А. Ждановим викладена концепція протистояння імперіалістичного антидемократичного табору й антиімперіалістичного демократичного табору (доктрина двох таборів), яка стала однією з базових для радянської зовнішньої політики упродовж усієї Х.в.; — друга пол. 1950-х — 60-ті рр. — період загострення міжнародної напруги, протистояння СРСР і США у ході розпаду колоніальної системи у т. зв. «третьому світі» (локальні війни у В'єтнамі 1945–1954 та 1964–1973, арабо-ізраїльські конфлікти (Шестиденна війна на Близькому Сході 1967 та ін.), Берлінська криза 1961 і побудова Берлінського муру, Карибська криза 1962, народна революція в Угорщині 1956 і «Празька весна» 1968 в Чехословаччині та їх військове приборкання СРСР і ОВД (т. зв. доктрина Брежнєва — обмеженого суверенітету країн Центральної та Східної Європи), позначений небаченою гонкою звичайних озброєнь і
