започаткувала демократичні перетворення, Ч. з 1 грудня 1990 стає республікою в складі Чехо-Словацької Федеративної Республіки, а після розпаду ЧСФР 1 січня 1993 — самостійною державою — Чеською Республікою. 1999 ЧР прийнята до НАТО, 2004 — до ЄС. 26 квітня 1995 у Празі підписано Договір про дружні відносини і співробітництво між ЧР та Україною.
Чесько-українські зв'язки мають давню історію: торговельні, династичні, культурні взаємини між обома народами були започатковані ще за часів Київської Русі та Великоморавської держави. Через Русь-Україну йшов до чеських земель стародавній шлях зі Сходу, про який згадують арабські письменники 10 ст., а через Ч. пролягав шлях від Києва до Регенсбурга, який належав до важливих торговельних артерій тогочасної Європи, а Прага була центральним пунктом на цьому шляху. Іпатський літопис свідчить про приязні відносини Володимира Великого з чеським володарем та про те, що у нього дві жінки були чехині, а чеський король Пршемисл Отакар ІІ був одружений на дочці галицького князя Ростислава Михайловича. У ньому ж говориться про похід короля Данила Галицького у чеські землі та про мир і приязні сусідські стосунки між Левом Даниловичем і чеським королем. Наприкінці 14 ст. при Празькому університеті було засновано бурсу (інститут) для академічної молоді з українських та литовських земель. Вихідці з України брали участь у гуситських війнах чеського народу у 15 ст., а після їх поразки багато чехів — послідовників Яна Гуса — поселилися в Україні, несучи з собою і пропаганду своїх ідей, впливи якої відчутні в українських братствах 16 та 17 ст. Чехи брали участь у національно-визвольній війні українського народу 1648–1657. З давнього чеського шляхетського роду походив гетьман України Пилип Орлик. У 60-ті рр. 19 ст. почалася колонізація чехами України, практично всіх, за винятком північного сходу, районів, зокрема Криму і Перекопу, Бессарабії і Поділля, центральних степових районів і Приазов'я. Найзаселенішими чехами-колоністами були Волинь та Київщина, а також Галичина, зокрема Львів. Лише на Волині до Першої світової війни нараховувалося біля 130 чеських колоній (близько 65 тис. осіб). Чехи привнесли у своє нове оточення багато прогресивних змін і нових рис, що стосувалися в першу чергу сільськогосподарчої практики і загалом економічних відносин, а також культурного життя. У 19 ст. плідними були творчі зв'язки й співпраця між чеськими і українськими вченими й культурно-громадськими діячами Й. Добровським, Й. Юнгманом, Й. Шафариком, Я. Колларом, Ф. Палацьким, Я. Пуркіне, К. Гавличеком-Боровським і О. Бодянським, М. Максимовичем, І. Срезневським, М. Костомаровим, Я. Головацьким, І. Франком та ін. Тарас Шевченко присвятив Шафарикові поему про великого чеського мученика Яна Гуса «Єретик», а 1876 у Празі вийшло двотомне, найповніше на той час,
