П.с. переводили конфедеративні зв'язки України з Росією у форму федерації. Українська держава втрачала самостійність і набула статусу політичної автономії в складі Російської держави.
Літ.: Яковлів А. Українсько-московські договори в ХVІІ–ХVІІІ віках. — Варшава, 1934; Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: Українськоросійські відносини другої половини ХVІІ — першої чверті ХVІІІ ст. — К., 1995; Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років ХVІІІ ст. Причини і початок Руїни. — К., 1998; Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654-1666. — К., 2001; Його ж. «Волимо царя східного». Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. — К., 2007.
В.М. Горобець.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ СТАТТІ 1674 — українсько-російський договір, укладений 27 (17) березня 1674 між старшиною і козаками десяти правобережних полків та представником російської влади воєводою князем Г. Ромодановським про умови переходу Правобережжя під владу російського царя Олексія Михайловича. Укладенню П.с. передувала успішна воєнна кампанія російських військ на чолі з Г. Ромодановським і лівобережних полків гетьмана І. Самойловича (розпочалася наприкінці 1673), у результаті якої до березня 1674 всі міста і фортеці Правобережної України, крім Чигирина з околицями, визнали зверхність царя і на генеральній раді в Переяславі (нині м. Переяслав-Хмельницький) гетьманом об'єднаної України було обрано І. Самойловича. Текст П.с. уміщував 20 договірних положень, 9 з яких були запропоновані від імені царя, 8 — старшини і козацтва, одне — об'єднувало пропозиції обох сторін, інші 2 мали декларативний характер. Більшість положень П.с. повторювали умови Глухівських статей 1669, деякі — Конотопських статей 1672, і лише одне мало принципово новий зміст, який відображав особливості суспільно-політичної ситуації, що склалася на той час на Правобережжі.
Згідно з умовами П.с., правобережні старшини й козаки зобов'язувалися бути у вірному підданстві російському монархові, зректися протекції турецького султана та кримського хана, не допомагати останнім у їхніх мілітарних акціях, спрямованих як проти царя, так і польського короля.
Російські представники від імені царя обіцяли правобережним козакам військову допомогу й оборону від неприятеля. П.с. за традицією декларували збереження всіх вольностей і привілеїв козацтва, водночас вони містили заборону на дипломатичні зносини старшини, позбавляли її права скидати гетьмана без відповідного царського указу, а гетьману забороняли самовільно, без вироку військового суду
