Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дання допомоги військовим, цивільному населенню та біженцям, зокрема:

Всеросійський земський союз допомоги хворим і пораненим воїнам та відповідний Всеросійський союз міст, Тетянинський комітет із надання тимчасової допомоги потерпілим від воєнних дій, Романовський комітет та ін. Провідною громадською військово-медичною організацією в роки П.с.в. було Російське товариство Червоного Хреста, яке сприяло військовій адміністрації у справі надання допомоги пораненим і хворим. Досить істотною була й участь церкви в наданні допомоги жертвам війни.

Зростання ролі громадських організацій до певної міри було реакцією на нездатність уряду організувати належним чином допомогу військовим і цивільному населенню.

Нагромадження соціальних проблем, погіршення матеріального становища основної маси населення, тривале порушення традиційного укладу життя спричинили наростання антиурядових виступів. Із серпня 1914 до вересня 1915 зафіксовано бл. 100 страйків, у яких взяли участь 43 тис. робітників України, а з жовтня 1915 до вересня 1916 — 225 страйків, які охопили 210 тис. робітників. Із серпня 1914 до грудня 1916 в Україні відбулося понад 160 селянських виступів. Затяжний характер бойових дій, що характеризувався, зокрема, відомим висловом «на фронті без змін», значні людські втрати, а також активна пропагандистська робота зумовлювали значне посилення антивоєнних та антиурядових настроїв і в солдатському середовищі Південно-Західного та Румунського фронтів, дислокованих в Україні.

Невдоволення солдат і всього населення Російської імперії активізувалося після того, як російське командування не змогло використати Брусиловський прорив 1916 для перелому ходу війни. Фактично після цього необхідність і неминучість кардинальних змін суспільного життя усвідомили всі верстви суспільства. Виявом цих суспільних настроїв стало зречення російським імператором Миколою ІІ 15 березня 1917 від престолу, а вже 17 березня — створення в Києві Української Центральної Ради, яка фактично взяла на себе функцію місцевого органу влади.

Революційні події 1917–21 стали органічним продовженням тих процесів, які зародилися і з особливою силою виявилися в роки П.с.в.

Літ.: История Первой мировой войны 1914–1918. — М., 1975; Литвин М., Hayменко К. Історія галицького стрілецтва. — Львів. 1991; Заполовський В. Буковина у останній війні Австро-Угоршини: 1914–1918. — Чернівці, 2003; Литвин М. Україна: Доба війн і революцій (1914–1920). — К., 2003; Волконинський В.М. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни. В кн.: Проблеми історії України XIX — початку XX ст. — К., 2004, вип.4; Донік О. Діяльність громадських організацій і товариств у справі допомоги військовим та цивільному насе-