1705 суттєвих змін у ході війни не відбулося. Лише на початку осені 1706 шведи захопили Саксонію. 13 (24) вересня Август ІІ змушений був укласти сепаратний мир зі Швецією (Альтранштадський мирний договір), за умовами якого відмовився від польської корони на користь Станіслава Лещинського, що відповідно скасовувало союз з Московією. Впродовж 1707 шведська армія перебувала на території Саксонії, де Карл ХІІ зміцнював боєздатність своєї армії. Восени 1707 вона залишила територію Саксонії і, форсувавши у червні 1708 р. Березина, наблизилася безпосередньо до кордонів Московії. Невдовзі потому 3 (14) липня 1708 шведи здобули перемогу над царською армією під Головчино (поблизу Могильова) і 7 (18) липня захопили Могильов.
Після успішного завершення бойових дій на території Саксонії і Речі Посполитої Карл ХІІ вирішив йти безпосередньо на Москву через Смоленськ: 16-тис. корпус генерала Адама Левенгаупта мав рухатися на Могильов для з'єднання із основними силами під командуванням Карла ХІІ, 12 тис. корпус генерала Георга Любекера отримав наказ діяти на півночі і просуватися до Новгорода. Розпорошенням шведського війська скористався Петро І. 28 вересня (9 жовтня) біля Лісного (під Старим Биховом) він розбив корпус генерала Адама Левенгаупта.
Петро І віддав наказ про застосування тактики «випаленої землі». На усьому шляху просування білоруськими землями шведська армія скрізь зустрічала спустошені вогнем міста і села, в її лавах розпочався голод.
Відтак Карл ХІІ змінив свій початковий план наступу на Москву через Смоленськ і, за порадою генерала Акселя Гілленкрока, вирішив просуватися українськими територіями у напрямі Сіверщини (нині Чернігівщина). Проте і тут Петро І розпочав застосовувати ту ж саму тактику, що і на білоруських землях. Першими запалали містечка і села Стародубщини. Місцеве населення було вкрай обурене свавіллям царської армії.
Сучасні дослідники стверджують, що саме ці дії царя змусили гетьмана Івана Мазепу відкрито перейти на бік шведів, який наприкінці жовтня уклав союзний договір із Карлом ХІІ. Рішення гетьмана стало цілковитою несподіванкою для Петра І. Здогадуючись про причини такого вчинку гетьмана, цар став шукати опору серед місцевого населення і припинив тактику «випаленої землі». Із стратегічних міркувань та водночас заради помсти Петро І віддав наказ атакувати гетьманську столицю Батурин. На початку листопада царські війська оволоділи містом та зруйнували його.
На початку весни 1709 до гетьмана приєдналося Військо Запорозьке на чолі із кошовим отаманом Костем Гордієнком. У відповідь на це в травні царський загін полковника Петра Яковлєва разом із вояками козацького полковника Ігнатія Галагана зруйнували Чортомлинську Січ.
Сподіваючись на допомогу кримських татар, Іван Мазепа розпочав дипломатичні переговори із ханом Девлет-Гіреєм ІІ. Довідавшись про це,
