ританія та ін.) щодо визволення українських земель від московського панування.
22 лютого (5 березня) було обнародувано маніфест Петра І про початок війни з Оттоманською Портою. На початку червня царські війська вступили в Молдовію. Та вже у липні на березі р. Прут (поблизу Ясс) турецька і татарська армії оточили військо Петра І, в результаті чого влітку 1711 цар змушений був розпочати мирні переговори з Ахметом ІІІ та зрештою укласти Прутський мир.
Впродовж 1712–1713 основні події війни розгорталися на територіях Померанії. Здобуття Мекленбурга та розгром датсько-саксонських військ поблизу містечка Валкеншет стали для шведської армії чи не останніми значними перемогами у П.в. Також 29 листопада (10 грудня) 1712 Оттоманська Порта в чергове оголосила війну Московії та вже наступного року, шляхом підкупу турецьких посадовців, царським дипломатам вдалося домогтися укладення нової мирної угоди, а також налаштувати султана супроти Карла ХІІ. Як наслідок, того ж року шведський король був примусово депортований з турецької території та повернувся до Швеції, де розпочав підготовку до нової антимосковської воєнної кампанії.
У червні 1714 Московія і Пруссія уклали союзний договір, а 27 липня (7 серпня) відбулася Гангутська битва, в результаті якої царські війська заволоділи Аландськими островами. 11 (22) грудня 1715 об'єднані пруссько-датсько-саксонські війська захопили Штральзунд. Наступного року, після капітуляції шведського гарнізону Вісмара 7 (18) квітня, царські війська разом із союзниками у складі Данії, Великобританії та Голландії розпочали спільну антишведську воєнну кампанію.
У травні 1718 між Швецією та Московією розпочалися мирні переговори (Аландський конгрес). Згідно із досягнутими домовленостями до Росії мали відійти: Інгрія, Ліфляндія, Естляндія та частина Карелії з містом Виборг, натомість за Швецією закріплювалися Фінляндія і більша частина Карелії, державний устрій Речі Посполитої мав залишатися незмінним. Наприкінці 1718 під час облоги норвезької фортеці Фредеріксгаль загинув Карл ХІІ, тому усі домовленості Аландського конгресу так і не були ратифіковані. Війна відновилась активними діями царського флоту в Балтійському морі та диверсіями біля берегів Швеції 1719, що призвело до поглиблення протистояння у стані учасників Північного союзу та зрештою — утворення антимосковської коаліції. Так, упродовж 1719–1720 союзні договори зі Швецією уклали: Великобританія та Ганновер, Пруссія та Данія й ін. Останньою великою баталією П.в. стала перемога царського флоту біля о. Гренгам 27 липня (7 серпня) 1920. На початку 1721 шведський престол посів Фредерік І і невдовзі потому
