Отримавши звістку про ймовірність прибуття чергового підкріплення для росіян у складі 40 тис. війська калмицького хана Аюки, Карл ХІІ вирішив випередити їх, віддавши наказ розпочинати битву в ніч на 27 червня (8 липня). Напередодні, під час чергового огляду власних військових позицій, Карл ХІІ був тяжко поранений, тому командування шведською армією доручив фельдмаршалу графу Карлу Реншильду.
На початку наступу, близько 5-ої год. ранку, шведам вдалося захопити два недобудовані редути супротивника. Натомість, російська кіннота досить швидко відрізала частину шведського війська, яка просувалася у напрямі Яківчанського лісу. Близько 9-ої години ранку сторони перегрупували свої бойові порядки і розпочали рукопашний бій. Гетьманські війська безпосередньої участі в битві не брали, вони залишалися в резерві, в тилу на охороні шведського обозу і комунікацій. Усі подальші спроби шведів перехопити ініціативу у свої руки видалися марними.
Зрештою, не витримавши натиску царської армії, шведи почали відступ, який доволі швидко (близько 11 год. ранку) перетворився на безладну втечу, що і ознаменувало собою цілковиту поразку останніх.
У ході П.б. шведська армія втратила 9234 осіб убитими, російська — 1345 убитими і 3290 пораненими. Окрім цього, майже 18 тис. шведів потрапили у полон: 2 тис. безпосередньо у битві і 16 тис. вояків генерала Адама Лівенгаупта в районі Переволочної — під час втечі. Карлу ХІІ у супроводі Івана Мазепи і Костя Гордієнка та інших вцілілих шведських і козацьких загонів (близько 3 тис. осіб) вдалося переправитися через р. Дніпро і вступити у володіння Османської імперії. Більшість полонених козаків було страчено, інших — відправлено у заслання до Сибіру.
Перемога Московської держави над шведами у П.б. стала важливою подією на шляху до успішного завершення нею Північної війни, яка ще тривала понад 10 років і призвела до значних геополітичних зрушень у Європі.
Літ.: История Северной войны 1700–1721 гг. — М., 1987; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. — К., 1991, т. 3; Соловьев С.М. История России с древнейших времен. — М., 1991, кн. VIII, т. 15; Харботл Т. Битвы мировой истории. — М., 1993; Крупницький Б. Гетьман Мазепа та його доба. — К., 2003;
В.В. Піскіжова.
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831 (Листопадове повстання) — національно-визвольне повстання проти Російської імперії за відновлення незалежності Польської держави. Розпочалось 29 листопада 1830 у Варшаві, охопивши землі Королівства Польського (Царства Польського), поширилось на Правобережну Україну та Білорусь. П.п. вибухнуло на
