ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863–1864 (Січневе повстання) — національно-визвольне повстання поляків проти Російської імперії, яке охопило землі Королівства Польського, Литви і частково Білорусі та Правобережної України, найбільш масове з усіх польських визвольних рухів 19 ст. Причинами повстання стало прагнення національно свідомої частини польського суспільства здобути державну незалежність і відновити Річ Посполиту. Піднесенню польського руху сприяли успіхи у визволенні та об'єднанні Італії, зростання демократичних сил в європейських країнах, утворення й діяльність таємних радикально-демократичних організацій у Росії. Польські патріотичні організації, що виникли наприкінці 1850-х pp. у середовищі студентів та офіцерів російської армії, розпочали підготовку повстання в порозумінні з російськими демократами. 1861 в польському середовищі склалися два головні політичні табори, які отримали назви «білих» і «червоних». «Білі» представляли переважно помірковані шляхетські та буржуазні кола й виступали за ведення тактики «пасивної опозиції», яка б дала змогу здобути політичну автономію Королівства Польського і приєднати до нього, згідно з кордонами 1772, литовські, білоруські та українські землі. «Червоні» включали різнорідні верстви (переважно шляхту, міщанство, інтелігенцію, частково селян), яких об'єднувало прагнення здобути повну незалежність Польщі збройним шляхом і відновити державу в кордонах 1772 (тільки частина «червоних» визнавала права литовців, білорусів та українців на самовизначення). Консервативно-аристократичні кола, очолювані маркграфом А. Вельопольським, виступали за досягнення угоди із царизмом за рахунок певних поступок на користь автономії Королівства Польського. У червні 1862 «червоні» утворили Центральний національний комітет (ЦНК), де провідні позиції здобули Я. Домбровський, З. Падлєвський, Б. Шварце, А. Гіллер (розробив план збройного повстання).
У підготовці повстання брали участь члени «Комітету російських офіцерів у Польщі», одним із засновників і керівників якого був українець А. Потебня. Вони розраховували, що повстання в Польщі дасть поштовх для загальноросійської демократичної революції. Початок повстання було призначено на весну 1863. ЦНК утворив таємні комітети в Королівстві Польському, а також у Литві, Білорусі та Правобережній Україні, мав своїх представників в європейських країнах.
Оголошений урядом позачерговий рекрутський набір за заздалегідь підготовленими списками, до яких потрапило чимало змовників, послужив приводом до спалаху повстання. 22 (10) січня 1863 ЦНК проголосив початок національного повстання, а себе іменував Тимчасовим національним урядом. На заклик ЦНК загони повстанців напали на деякі царські гарнізони в Королівстві Польському. Від імені ЦНК було поширено «Маніфест до польського народу» і декрети про скасування пан-
