ПАДУАНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ — один з найстаріших університетів Європи. Заснований 1222 в м. Падуя (Італія) студентами і професорами першого в країні — Болонського університету у складі теологічного і правничого факультетів, до яких згодом прилучився медичний. Нині на його 13 факультетах навчаються 65 тис. студентів.
У середні віки П.у. увійшов до мережі головних науково-освітніх центрів Західної і Східної Європи, де навчалися і працювали багато видатних діячів культури і науки епохи Відродження, в тому числі Лудовіко Аріосто, Галілео Галілей, Джованні Піко делла Мірандола, Торквато Тассо, Микола Коперник, Франциск Скорина. Цієї і наступної доби — бароко у П.у. регулярно набувала освіту молодь з українських земель Польського королівства і Великого князівства Литовського. Вперше українські студенти з'явилися тут у 14 ст. Серед тих, хто поглиблював свої знання в Падуї, були Юрій Котермак з Дрогобича — перший український автор друкованої книги, виданої 1483 у Римі, мислитель і письменник Станіслав Оріховський (1513–1566) з Перемишля — «український демосфен», широку популярність якому в Європі надали виступи на захист християнської цивілізації від турецької загрози.
Від 1592 українці в П.у. гуртувалися у спільній з поляками, литовцями й білорусами студентській громаді. Відтоді аж до 1745 у заведеній нею метриці «польської нації», власноручно зареєструвалися 2359 осіб. У записах деяких з них національна самоідентифікація позначалася: «рутен», «русин», «роксолан». Вони брали активну участь в організації навчального процесу в університеті, зібраннях корпорації, працювали на її виборних посадах. Велику кількість студентства презентувала українська шляхта — Вишневецькі, Заславські, Острозькі та ін., а також польська і литовська (Радзивілли, Сапіги тощо), представники німецького бюргерства, діяльність яких була тісно пов'язана з державною адміністрацією, судами, церковною ієрархією, торгівлею та цехами у містах на українських землях. Для багатьох П.у. ставав місцем завершальних студій після навчання в університетах Болоньї, Рима, Кракова, Базеля. Тут же продовжували освіту також студенти Києво-Могилянської академії. Протягом кількох століть П.у. служив джерелом поповнення провідної культурної, церковної, військової верстви українського козацтва. Вихованцями його були визначний поет і теоретик мистецтва поезії кінця 16 — поч. 17 ст. Кипріян, релігійний і політичний діяч І. Курцевич–Булига, який став сподвижником гетьмана П. Конашевича–Сагайдачного,
