царем Олексієм Михайловичем розпочалися війни Речі Посполитої з об'єднаними силами Гетьманщини і Москви. 1655 польські землі були окуповані шведами («Потоп»), а король Ян II Казимир Ваза втік у Силезію. Регіментареві С. Чарнецькому вдалося витіснити шведів у Помор'я, але бранденбурзький курфюрст і прусський герцог ФрідріхВільгельм Гогенцоллерн скористався моментом, щоб відокремити Пруссію від Речі Посполитої. Московсько-польські конфлікти та війни закінчились Андрусівським договором (перемир'ям) 1667, за яким українські землі були поділені між П. і Москвою, а згодом — «Вічним миром» 1686, що дав змогу Речі Посполитій взяти участь у тривалих війнах із Туреччиною. Новий польський король (і саксонський курфюрст) Август II Фридерик Веттін (з 1697) втягнув країну в Північну війну 1700–1721 проти Швеції. Шведські війська, захопивши частину польської території, сприяли обранню на трон молодого магната Станіслава Лещинського, але після Полтавської битви 1709 змушені були залишити польські землі.
За часів короля Августа III Веттіна (1733–63) знову посилилася боротьба магнатських угруповань, які залучали на свою підтримку сусідні держави, насамперед Росію та Пруссію. За наполяганням російської імператриці Катерини II 1764 польським королем було обрано Станіслава-Августа Понятовського (1732–98). Його спроби розпочати суспільні реформи викликали спротив магнатів, очолюваних кн. К.-С. Радзивіллом, які при підтримці Росії утворили Барську конфедерацію 1768.
В умовах зростання внутрішньої боротьби і втручання в неї сусідніх держав за ініціативою Пруссії 1772 було здійснено 1-й поділ земель Речі Посполитої між 3-ма монархіями — Пруссією, Австрією і Росією: у Речі Посполитої було забрано Помор'я, Куяви, частину Великопольщі, Малопольщу, Галичину, Східну Білорусь. 1773–92 королю Станіславу-Августу Понятовському і прибічникам реформ вдалося здійснити низку істотних змін, які зміцнили державу. Чотирирічний сейм 1788–92 ухвалив Конституцію Речі Посполитої Третього травня 1791, яка запроваджувала конституційну монархію, особисті свободи та рівні права всіх громадян. А вже наступного року консервативні шляхетські кола утворили Торговицьку конфедерацію й закликали на допомогу російську армію. Втручання сусідів призвело до 2- го поділу земель Речі Посполитої, затвердженого сеймом 1793 в Гродно (нині місто в Білорусі): від неї відійшли вся Великопольща, Мазовія, усі українські та білоруські землі. Відповіддю на це стало повстання під проводом військового інженера Т. Косцюшка, в якому взяли участь патріотична шляхта, міщани та частина селян. Повстання було придушено російськими військами під проводом генерал-аншефа О. Суворова, а 1795 Росія, Австрія та Пруссія здійснили 3-й поділ Речі Посполитої, після чого вона припинила державне існування.
