розширив права й привілеї шляхти («Генрихові артикули»). Лад, що склався в 16 ст., отримав назву «шляхетської демократії»; він надавав магнатам і шляхті виняткові права в управлінні державою, що створювало небезпеку анархії та свавілля шляхетських угруповань. Семигородський кн. Стефан Баторій (1533–86), обраний 1576 королем, намагався посилити королівську владу. Але наступний король зі шведської династії Ваза Сигізмунд III (1566–1632) вже виконував волю магнатських угруповань. Водночас 16 ст. вважається «золотим віком» польської культури:
у цей час поширилися ідеї європейського Відродження і Реформації, з'явилися прихильники протестантських течій, у т. ч. радикальних («польські брати» або аріани), Католицька церква ініціювала контрреформаційні кроки, покликані оновити ідеологію та розвиток суспільних інститутів (діяльність ордену єзуїтів). 1596 у Бересті (нині м. Брест, Білорусь) було схвалено церковну унію, в результаті якої в українських та білоруських землях утворилася Греко-католицька церква, підпорядкована Римському престолові. Зовнішня політика польських королів була звернена на сxід, де вони натрапили на зростаючі впливи Московської держави: упродовж 16 ст. відбулося 6 війн між суперниками за білоруські та прибалтійські землі, з яких найбільш виснажливою була Лівонська війна 1558–1583. На поч. 17 ст. польські війська здобули кілька перемог над ще одним претендентом на Прибалтику — Швецією, активно втручались у справи Московії під час т. зв. Смутного часу. Проте в 17 ст. внутрішнє і зовнішнє становище Речі Посполитої значно погіршилося: королі з династії Ваза (Владислав IV, Ян II Казимир), а потім і «власні» володарі Міхал-Корибут Вишневецький та Ян III Собеський (1626–96) були змушені підпорядковуватися різним магнатським угрупованням і партіям, які виступали під гаслами збереження «золотої вольності», використовували право одностайності при прийнятті рішень у вальному сеймі («ліберум вето») і право створення конфедерацій (союзів) проти короля. Військові успіхи Яна III Собеського проти Туреччини (перемога у Віденській битві 1683) не спричинили зміцнення королівської влади, а за короля саксонської династії Веттінів Августа ІІ Фридерика Сильного (1697–1733) боротьба між магнатськими таборами досягла апогею. На внутрішньому розвиткові П. згубно позначилися зовнішньо-політичні події. Тридцятилітня війна 1618–48 за гегемонію в Європі зміцнила позиції Франції та Швеції. На пд.-сх. П. була змушена постійно стримувати експансію Османської імперії, на сході тривали суперечки з Московським царством за Смоленщину, на півночі довелося поступитися Інфлянтами/Ліфляндією (істор. обл., нині територія Естонії та Латвії) на користь шведів. 1648 вибухнуло повстання українських козаків під проводом Б. Хмельницького, яке незабаром переросло в національно-визвольну війну. Після Переяславської угоди 1654 Б. Хмельницького з московським
