європейською соціалістичною революцією. Ю.-К. Пілсудський утворив у складі австро-угорської армії польські легіони, збройні формування поляків виникли в Росії (корпус генерал-лейтенанта Ю. Довбор-Мусницького), Франції (армія генерала Ю. Галлера). Революційні події 1917 в Росії поставили на порядок денний питання про утворення незалежної П.
На Заході ендеки створили Польський національний комітет на чолі з Р. Дмовським (1917), визнаний країнами Антанти; в окупованому німцями Королівстві Польському почали діяти Регентська рада і уряд (Я. Кухажевський), виникли ради робітничих і солдатських депутатів.
Чимало поляків узяли участь у більшовицькому Жовтневому перевороті в Петрограді (Ф. Дзержинський, С. Бобінський та ін.), у революційних подіях в Україні і співробітництві з Українською Центральною Радою, яка обіцяла полякам в Україні автономію. Ідея незалежності П. знайшла відображення в документах російського Тимчасового уряду, більшовицької РНК, посланні американського президента В.-Т. Вільсона до конгресу США («14 пунктів»), документах Антанти. Восени польські політичні сили утворили низку державних осередків — Польську ліквідаційну комісію в Кракові, Регентську раду та уряд у Варшаві, Тимчасовий народний уряд у Любліні, Польську раду Тєшинського князівства, Центральний громадянський к-т у Познані, ради робітничих депутатів та ін., що прагнули опанувати владу на всіх землях проживання поляків. 11 листопада 1918 до Варшави прибув звільнений з німецького ув'язнення Ю.-К. Пілсудський, який, спираючись на своїх прихильників серед військових та лівих партій, проголосив відновлення Польської держави, став її тимчасовим керівником. Найскладнішою проблемою відновленої держави була справа її кордонів, що залежали від волі країн Антанти і можливостей поширити державну територію силовим шляхом.
На сході П. в результаті українсько-польської війни 1918–1919 домоглася від Антанти визнання приєднання теренів Західноукраїнської Народної Республіки (1923). Після підписання Варшавського договору 1920 з Директорією Української Народної Республіки Ю.-К. Пілсудський розпочав війну з РСФРР, що тривала до осені і завершилась укладенням в березні 1921 Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею, за яким західноукраїнські та західнобілоруські землі залишилися за П. За Версальським мирним договором 1919 до П. була приєднана Познанщина і частина Помор'я з вузьким виходом до Балтійського моря; порт Гданськ (Данциг) отримав статус вільного міста. У Верхній Силезії, Вармії та Мазурах мали відбутися плебісцити, що проводилися в період польськорадянської війни 1920 й дали можливість приєднати до П. тільки незначну частину їхніх територій. Тільки внаслідок 3-х силезьких повстань (1919–21) союзні держави погодилися з передачею П. третини Верхньої Силезії. У жовтні 1920 польські війська захопили в Литви Віленський
