край. Новостворена держава стала багатонаціональною, де національні меншини становили понад 31% населення.
У січні 1919 відбулися перші вибори до законодавчого сейму, який у березні 1921 ухвалив Конституцію Республіки Польща, запровадив парламентський лад. Першим президентом в грудні 1922 було обрано Г. Нарутовича. Боротьба за владу між угрупованнями пілсудчиків і ендеків завершилася державним переворотом у травні 1926, коли з допомогою армії Ю.-К. Пілсудський встановив авторитарний режим «санації» (оздоровлення). У протистоянні опозиції та українському національному рухові пілсудчики вдавалися до силових методів («Брестські вибори», «пацифікації» 1930). У зовн. політиці польські керівники дотримувалися тактики «рівноваги сил» між східним і західним сусідами. Проте після підписання в серпні 1939 договору про ненапад між Німеччиною та СРСР (пакт Молотова–Ріббентропа 1939) обидва сусіди 1 і 17 вересня 1939 здійснили акти агресії проти П. Західноукраїнські та західнобілоруські землі увійшли до складу відповідних радянських республік України та Білорусі, в них було проведено репресії та депортації польських громадян, учасників українського і білоруського визвольних рухів. Частина інтернованих польських офіцерів (14,5 тис.) була 1940 розстріляна в Катині (під Смоленськом), таборах і в'язницях Харкова й Твері (нині місто в РФ). Окуповані Німеччиною землі П. були поділені: західні терени й Силезія включені до складу Третього райху, на східних створено Генеральну губернію під німецьким керівництвом. У Франції було сформовано еміграційний уряд на чолі з генералом В.-Е. Сікорським, який із 1940 діяв у Лондоні, створювалися польські збройні формування на Заході. В окупованій П. виникли підпільні структури, підпорядковані лондонському урядові — Делегатура і Армія Крайова (АК; із 1942), а також структури різних політичних таборів — людовців (Батальйони хлопські), націоналістів (Народові збройні сили), комуністів (Гвардія Людова) та ін. Після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР лондонський уряд 30 липня 1941 підписав із СРСР договір про спільну боротьбу проти гітлерівців у рамках антигітлерівської коаліції, за яким на терені CPCР створювалася польська армія під проводом генерала В. Андерса. Однак від самого початку між сторонами виникли суперечності, які змусили польське керівництво вивести цю армію на Близький Схід. Навесні 1943 радянський уряд розірвав відносини з польським лондонським урядом під приводом «фальсифікації» останнім Катинської справи. На міжнародних конференціях у Тегерані (Іран; грудень 1943) і Ялті (лютий 1945) союзники погодилися з вимогою Й. Сталіна встановити східний кордон післявоєнної П. приблизно по «Керзона лінії», а західний — по Одрі і Нисі Лужицькій (притока Одри); відповідно Помор'я та Пруссія відходили до складу П., а західноукраїнські та
