Перейти до вмісту

Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf/77

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

західнобілоруські землі залишалися у складі СРСР. Лондонський уряд не погодився з таким встановленням польського кордону на сході і розробив план операції «Бужа», що передбачав опанування влади силами руху Опору на теренах, які залишала німецька армія. 1 серпня 1944 в рамках цього плану розпочалося Варшавське повстання; воно тривало 73 дні і завершилося поразкою, зокрема через те, що керівництво СРСР не підтримало повсталих. Водночас 22 липня 1944 прорадянські польські сили проголосили в м. Хелм утворення Польського комітету національного визволення (ПКНВ), який став виступати від імені всього польського народу. При підтримці Червоної армії ПКНВ, очолюваний соціалістом Е. Осубою-Моравським, опанував владу на звільнених Червоною армією теренах, підписав договори з СРСР про нові кордони П. і проведення «обміну населенням». У червні 1945 з метою піднесення міжнародного престижу комуністичної влади було створено Тимчасовий уряд національної єдності, до якого включено кілька міністрів з польської еміграції.

1945–47 в країні розгорнулася гостра політична боротьба з рисами громадянської війни, під час якої проти комуністичної влади виступала легальна політична опозиція, очолювана С. Миколайчиком, і збройне підпілля, у т. ч. загони Української повстанської армії. У ході боротьби зі збройним підпіллям польська влада 1947 здійснила військово-політичну операцію «Вісла», за якою понад 150 тис. українців були примусово виселені зі своїх родинних місць і розпорошені по території П. При підтримці СРСР комуністичний табір зумів сформувати блок партій (ППР, ППС, Стронніцтво людове (СЛ, Нар. партія), Стронніцтво демократичне (СД, Демократична партія)). Водночас 1947–48 було проведено «чистку» в комуністичному таборі, усунуто представників опозиції (С. Миколайчик емігрував на Захід) і запроваджено диктатуру Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП; створена на базі об'єднання ППР і ППС наприкінці 1948). Було проголошено програму будівництва соціалізму в П. за радянським зразком. 1949 П. стала членом Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) країн комуністичного табору, 1955 — членом воєнно-політичного союзу Організація Варшавського договору.

Після смерті Й. Сталіна розпочалася часткова лібералізація комуністичної системи, яка торкнулася П. з певним запізненням. У червні 1956 під час Міжнародного торговельного ярмарку в Познані відбулися стихійні демонстрації протесту робітників і населення міста, які переросли в зіткнення з органами правопорядку й військами. Невдоволення різних груп населення, передусім інтелігенції та молоді, проявилося в акціях протесту студентів Варшавського та ін. університетів у березні 1968 та робітничих виступів у містах Балтійського узбережжя в грудні 1970, які були придушені з допомогою війська. Після Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі 1975 в країні виник легальний опо-