Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf/97

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Володимир Ярославич та воєвода Вишата. Руські і візантійські джерела по-різному оповідають про перебіг подій. Згідно з літописами, руський флот було потоплено штормом, а ті, хто врятувався на суходолі, були схоплені греками, осліплені та ще 3 роки поневірялися в неволі. Візантійські джерела розповідають, що приводом для війни була загибель знатного руса в Константинополі, та про битву на морі, в якій не буря, а візантійський флот розтрощив нападників.

Зазнавши поразки, Ярослав Мудрий змусив дипломатичними засобами імперію піти на почесний для Русі мир. Щоб задобрити Ярослава Мудрого, візантійський імператор Константин IX Мономах видав свою непорфирородну (народжену до того, як батько став імператором) доньку за сина київького князя — кн. Всеволода Ярославича.

П.Р. на В. знаменували собою етапи входження Давньої Русі в систему європейських середньовічних держав. Їх наслідком стало розширення торговельних зв'язків Русі та Візантії, врешті-решт, християнізація Русі і включення її до культурно-цивілізаційного простору, який англійський візантиніст кн. Д.Оболенський назвав Візантійською співдружністю націй.

Літ.: Истрин В.М. Летописные повествования о походах русских князей на Царьград. В кн.: Известия Отделения русского языка и словесности АН. — Пг., 1916, т. 21, кн. 2.; Vasiliev А.А. The Russian Attack on Constantinopole in 860. — Cambridge, Massachusetts, 1946; Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений. — М., 1956; Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей. — М., 1992; Повесть временных лет. — СПб., 1996; Оболенский Д. Византийское содружество наций. Шесть византийских портретов. — М., 1998; Литанрин Г.Г. Византия, Болгария, Древняя Русь (IX — начало XII в.). — СПб., 2000; Кузенков П.В. Поход 860 г. на Константинополь и первое крещение руси в средневековых письменных источниках. В кн.: Древнейшие государства Восточной Европы: 2000 г.: Проблемы источниковедения. — М., 2003;

М.Ф. Котляр, А.Г. Плахонін.

ПРУТСЬКИЙ ТРАКТАТ 1711 — мирний договір між Росією і Туреччиною, підписаний 12 липня 1711 у військовому таборі біля р. Прут поблизу м. Ясси. Положення П.т. були зумовлені невдалим прутським походом російського війська проти Османської імперії. В обмін на безперешкодний вихід царської армії з турецько-татарського оточення Росія зобов'язувалася повернути Туреччині Азов з прилеглою до нього територією, внаслідок чого позбавлялася свого південного флоту.

Російська сторона також мусила зруйнувати новозведені фортеці — Таганрог, Кам'яний затон і Новобогородицьку в гирлі р. Самари,