пропустити до Швеції короля Карла ХІІ, який після Полтавської битви 1709 перебував на турецькій території. Їй заборонялося втручатися у внутрішні справи Речі Посполитої, займати запорозьких козаків й претендувати на владу над ними. Трактатом, крім того, проголошувалося вільне пересування купців та їх товарів між обома державами.
Незважаючи на підписання П.т. стан війни між Росією і Туреччиною тривав ще два роки, оскільки обидві сторони затягували виконання його положень. Зокрема, Росія продовжувала тримати свої війська в Польщі, тоді як турки відкладали відсилку шведського короля на батьківщину. Не здійснювалася ліквідація російських фортець на Півдні. Тож у грудні 1711 Туреччина виступила з погрозою нової війни проти Росії. До улагоджування конфлікту підключилися посли Нідерландів, Англії, Франції, Швеції, а також козацька еміграція на чолі з гетьманом Пилипом Орликом, зв'язана союзними договорами з Швецією (1710) та Кримським ханством (1711, 1712). Позиція козаків вплинула на посилення турецьких вимог, за якими Росія повинна була відступити з України й віддати її під протекцію Порти. 5 квітня 1712 у Константинополі Росія та Туреччина уклали договір, який в цілому підтверджував П.т. і стосовно України зазначав, що цар «віднімає свою руку» від козаків на західному березі Дніпра, так само як і від «півострова Січі».
На продовження П.т. та Константинопольського договору 1712 українське питання, яке залишалося одним з центральних у російськотурецьких стосунках, було порушено на переговорах1713, які завершилися Андріанопольським договором.
Літ.: Договоры России с Востоком, политические и торговые. — СПб., 1869; Соловьев С.М. История России с древнейших времен. — М., 1962, кн. VІІІ; Молчанов Н.Н. Дипломатия Петра Первого. — М., 1984; Артамонов В.А. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709–1914). — М., 1990.
М.М. Варварцев.
ПРЯШІВЩИНА (Пряшівський край) — західна історично-етнічна частина Закарпаття на південних схилах Карпат, нині — один із восьми країв сучасної Словацької Республіки, що являє собою прилеглу до України вузьку смугу в південно-східній частині республіки між словацькою та польською етнічними територіями до 150 км завдовжки і 10–40 км завширшки. На П. (назва походить від м. Пряшева, адміністративного центру колишньої Шариської жупи Австро-Угорської монархії, до складу угорської частини якої П. входила до 1919 р.) живуть переважно словаки, а також русини-українці, які за говіркою і особливостями культури близькі до лемків. Слов'яни з'явилися на тер. П. в 3–5 ст. У 11–12 ст. П. потрапила у залежність від угорських феодалів. У 1241–42
