Сторінка:Українські думи та пісні історичні (Д. Ревуцький, 1919).pdf/77

— 71 —

10.Вже ж мене не однімеш, і сам, старенький, загинеш:
занесеш голову на чужу сторону,
занесеш очиці на турецькі гряниці!“^[1]

 

8.

 

1.Коли турки воювали,
білу челядь^[2] забірали;
і в нашої попадоньки
взяли вони три дівоньки.
5.Одну взяли по при коні,
по при коні на ремені,
другу взяли по при возі,
по при возі на мотузі,
третю взяли в чорні мажи…^[3]
10.Що ю взяли по при коні,
по при коні на ремені,
то та плаче: „Ой, Боже ж мій!
Косо моя жовтенькая!
Не мати тя розчесує —
15.візник бичем розтріпує!“
Що ю взяли по при возі,
по при возі на мотузі,
то та кричить:
„Ой, Боже ж мій, ніжки мої!
20.Ніжки мої біленькиї!
Не мати вас умиває —
пісок пальці роз'їдає,
кровця пучки заливає!“
Що ю взяли в чорні мажи,
25.то та плаче, то та кричить:
„Ой, Боже ж мій, очка мої,
очка мої чорненькиї!
Тільки орсак^[4] проходили,
а білий світ не виділи!“

^[5]

1. Пк. 6, т. І, ст. 83.
2. „Біла челядь“ — жінки.
3. „Мажа“ — чумацький віз.
4. „Орсак“ — сторона, країна, царство (тюрко-угорське слово).
5. Пк. 6, т. І. ст. 86.