5.ой, п'є Байда та й кивається,
та на свого цюру[1] поглядається:
— „Ой, цюро ж мій молодесенькій!
та чи будеш мені вірнесенький?“
Царь турецький к нему присилає,
10.Байду к собі підмовляє:
— Ой ти, Байдо та славнесенький!
Будь мені лицарь та вірнесенький,
возьми в мене царівночку,
будеш паном на всю Вкраїночку!“
15.— „Твоя, царю, віра проклятая,
твоя царівночка поганая!“
Ой, крикнув царь на свої гайдуки:
— „Возьміть Байду добре в руки,
на гак ребром зачепіте!“
20.Ой, висить Байда та й не день, не два,
не одну нічку та й не годиночку,
ой, висить Байда та й гадає,
та на свого цюру споглядає,
та на свого цюру молодого,
25.та на свого коня вороного,
— „Ой, цюро ж мій молодесенький!
Подай мені лучок та тугесенький,
подай мені тугий лучок
і стрілочок цілий пучок!
30.Ой, бачу я три голубочки,
хочу я вбити для його дочки.
Де я мірю, там я вцілю,
де я важу, там я вражу!“
Ой, як стрілив, — царя вцілив,
35.а царицю — в потилицю,
його доньку — в головоньку.
„Ото ж тобі, царю, за Байдину кару!
Було тобі знати, як Байду карати:
було Байді голову ізтяти,
