Сторінка:Ґете Вольфґанґ Йоган. Герман і Доротея. 1917.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


А особливо халат твій, отой картановий, в індійські
30Цвіти, тонкою, флянелею гарно підшитий дала я.
Вже він старий і потертий, а надто давно вийшов з моди“.
 Але на се усміхнув ся добряга господар і мовив:
„Нїщо й казать, що шкода менї того халата старого
Він картановий, з індійського чистого шовку; такого
35Вже не дістане тепер. Не носив я його вже, се правда!
Бо тепер мода пішла, только в сурдутї або в бекеші
Мусить ходить чоловік. Без чобіт не показуйсь нїкуди!
Прогнано, наче за гріх, вовняні шапки та пантофлї“.
— „Глянь-но!“ — промовила жінка, — „ось деякі вже повертають,
40Що на той похід глядїли; мабуть він минув уже місто.
Глянь, як у всїх черевики в пилу́, як їх лиця палають!
В кожнього хустка в руках, аби піт із лиця обтирати.
Я-б на видовище те нї-за-що не побігла дивить ся
В спеку таку, та терпіти. Досить менї того, що скажуть“.
45З натиском їй на отсе відмовляє тут добрий господар:
„Рідко буває погода така і жнива такі добрі.
Збіже звеземо сухе так, як сїно вже звезли щасливо.
Небо так чисте, не видно на ньому нї одної хмарки,
А від сходу вітрець холодком повіває приємним.
50Вибралось геть на погоду і достигло вже жито аж надто;
Завтра почнемо вже жать, аби жниво зібрати богате“.
 Підчас сих слів, побільшали ся юрби мущин і жіноцтва
Що через ринок ішли та до своїх домів поспішали.
Ось і проїхав назад зі своїми дочками похапно
55На другу сторону ринку маючий сусїд до свойого
Дому нового, в відкритій каритї, змайстрованій в Ляндау.
Він у тім містї був перший купець. Оживило ся місто,
Бо многолюдне було, процвітало тут фабрик не мало,
й промисли ріжні цвили, тому й людність зростала постійно.
60 Так то ся дружная пара під брамою дому сиділа
І забавлялась увагами про перехожих сусїдів.
Та господиня поважна в кінцї таке стала казати:
„Глянь, ось священник надходить, аз ним враз і сусїд наш
Пан аптикар: може ті нам розкажуть усе те,
65Що там видали і що самим бачить не дуже приємно“.
 Дружно оба ті прийшли й привитали подружжє приязно
Сїли потім на лавки деревляні під брамою й порох
З ніг собі стали стирати та холод платком навівати.