Сторінка:Boa constrictor. Повість Івана Франка. 1884.djvu/111

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

куснѣ, зо̂мявъ ихъ въ клубки и кинувъ гетъ, черезъ о̂кно. О̂нъ бувъ немовь въ пароксизмѣ, — груди по̂дносили ся и опадали швидко, кровь стукала о пульсы и передъ очима все крутило ся, мѣшало ся, щезало. О̂нъ убравъ ся и мовь гоненый вылетѣвъ на улицю.

Була по̂вно̂чь. Прозо̂рчасти̂ клубки хмаръ надтягали поволи зо̂ сходу и густою чередою залягли вже бо̂льшу половину неба. Кро̂зь невелички̂ о̂дступы мѣжь ними виднѣло ся темне, глубоке дно неба зъ блискотячими звѣздами. Холодный вѣтеръ потягавъ о̂дъ Губицкого лѣса. Нѣми̂ кошары бованѣли въ сумерку своими ко̂нчастыми, острыми контурами, мовь огромни̂ остро завершени̂ стоги сѣна. А нижше, надъ землею, все тонуло въ глубоко̂й по̂тьмѣ помѣжь чорными сугорбами. То̂лько улиця ширшала передъ Германовыми очима, мовь розбурханый и разомъ замерзлый потокъ болота. Покрай неи, надъ ровомъ, ишла вузенька, утоптана стежка для пѣшоходо̂въ. Германъ поквапно спѣшивъ нею напередъ, спѣшивъ, не думаючи куды и за чимъ. Єго гнало щось зъ дому, — єму важко було добути ночи въ то̂й заклято̂й хатѣ, и о̂нъ ишовъ напередъ, долѣ Бориславомъ, немовь утѣкаючи передъ чимсь, немовь квапячись до якогось важного дѣла.

— Gott's Fluch über mir! Gott's Fluch über mir! воркотавъ о̂нъ, нагадуючи кроваве, намѣєтностю, идіотичнымъ бѣшеньствомъ выкривлене лице Готлиба, и мимоволѣ приспѣшувавъ ходу.

Сонный Бориславъ роскинувъ ся кругъ него, мовь озеро болота, глины, брудныхъ хатъ, магазино̂въ, фабрикъ, недолѣ и муки. О̂нъ знавъ добре, що вся тота ро̂жнородна маса теперь лежитъ мертва, обнята