медії, на виставу якоїсь модної п'єси; тому справа з театром не обговорювалась. Кінець-кінцем, на початку подружнього життя, що на нього чоловік зважився через дівочу красу, йому важко виявляти себе вимогливим у втіхах. Молодість не так жадібна, як ласа, та й у самому поєднанні вже є чарівність. Як пізнати холодність, гідність і стриманість жінки, коли її наділяєш захопленням, якого зазнаєш сам, коли вона осяяна вогнем, яким ти сам палаєш? Треба досягти певного подружнього спокою, щоб побачити, що святенниця чекає кохання, склавши руки. Отже Гранвіль вважав себе за досить щасливого, аж поки фатальна подія не вплинула на долю його подружнього життя.
У листопаді 1808 року канонік собору в Беє, який був колись духівником панії Бонтан та її дочки, приїхав до Парижа, ведений сюди честолюбством, щоб здобути посаду в одній з паризьких парафій, мабуть уважаючи ту посаду за щабель до єпископства. Поновивши колишню владу над своєю овечкою, пастир здригнувся, побачивши, як вона змінилася від паризького повітря, і забажав знову вернути її до своєї холодної кошари. Налякана докорами колишнього каноніка, тридцятивосьмилітньої людини, що принесла в оточення паризького духовенства, такого терпимого та освідченого, уїдливість провінціального католицизму, безоглядну святенність, що безконечними вимогами, мов кайданами, обплутує побожні душі, пані де Гранвіль вчинила спокуту й повернулася до свого янсенізму. Зайва річ докладно описувати випадки, які поволі внесли нещастя в родинне життя цього подружжя; досить, мабуть, розказати головні факти, не називаючи точно їх часу та порядку. А втім уже перше непорозуміння між молодим подружжям було досить разюче. Коли Гранвіль почав вивозити свою дружину в світ, вона не відмовлялася їхати на поважні збори, на обіди, на концерти, до товариства судовиків, що стояли вище за її чоловіка в службовій ієрархії. Але вона зуміла протягом певного часу покликатися на мігрень щоразу, коли мова йшла про бал. Одного разу Гранвіль, якому обридли ці недуги на замов-
257
