Привітання життя (збірка)/Пісня про вічну молодість

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Привітання життя (1931
Б. І. Антонич
Пісня про вічну молодість
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Пісня про вічну молодість

Запрягти до саней чотири чалі коні
 і в чвал, і в чвал!
Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,
 аж луна відібється
 від скал, від скал.

Тріснути батогом на вітер буйний
 і вдаль, і вдаль!
Наші очі далеччю гартуймо,
 а серце куймо
 на сталь, на сталь.

Ударять у срібну рунь золоті копита,
 мов грім, мов грім.
Повними грудима будемо вітер пити,
 під дахом синього неба
 наш дім, наш дім.

Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:
 нема турбот!
І сонцю ми поженемо навпроти
 бадьорі, радісні
 в галоп, в галоп.

Запрягти до саней чотири чалі коні
 і в чвал, і в чвал!
Навпростець переїдемо всі перепони,
 здобудемо
 життя фінал.

Розпускають коні сиві гриви,
 пара з уст, мов дим.
З рвучим вітром буйногривим!
 Бути вічно юним,
 вічно молодим!