Головна сторінка

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Календар

2 грудня

1890 — народився Олександр Шумський, український радянський державний діяч, активний поборник українізації 1920-1930-х
1814 — помер маркіз Донасьєн Альфонс Франсуа де Сад, французький письменник
1903 — народився Іван Кириленко, український письменник

Вибрана проза

Балаканка про руську жінку. (Львів, 1905) Ольга Кобилянська
… В теорії Русин вимагає від жінки чимало, але в практицї він не страшний. На папері і в дискусіях про жінку він вимагає образованя, жадає самостійности, артизму, музики, ба навіть він признає і потребу жінки лїкарки але в дїйснім житю він інодї каже: „Жінка се, або те нїколи не зрозуміє, а наколи і зрозуміє, тодї певно не будемо ми (себ то мужчини) нїколи ситі, а білє наше не буде бездоганної чистоти“. Він нїколи не повірить, що образована жінка може бути доброю матерію і ґаздинею; що в міру — як її інтелїґенція розвиваєть ся, міцнїє в нїй і почутє обовязку. Русин недовірчивий. Се сумний об'яв — але нема де правди дїти — він є. Тому він і нїколи не скаже, як артистичний Француз: — „А сьвіт жінки нехай буде такий широкий, яким він дїйстно є.“ Він годить ся, щоби вона глядїла на Русь. Поза межі її — обійдеть ся. Там Поляки, там Нїмцї, там знов „Москалї“ і т. д. все те „чуже“ і не своє „питоме,“ — а вже до Шведок, і инших… де вже Русинцї очи до неї завертати? „Ти, жінко, пазь хату і дїтей, і гляди (хоч Русинка… з природи вже… сама… пропадає за працею і обовязками), щоби я під жолудковими ідеями не терпів. Я Русин і люблю лиш своє „питоме“.

читати далі…

Вибрана поезія

Ніколаус Ленау

Лїтературно-науковий вістник. Том XX. Книжка XI. (Львів, 1902)

Дощ та буря, вечір гасне…
Треба йти, але куди?
Сумно верби кучеряві
Похилились край води.

Я покинув рід коханий…
Лийтесь, сльози! Де знайти
Такий иньший? Плачуть верби,
Вітер гне очерети.

Ти, голубко сизокрила,
Сяєш промінем одна,
Як зорить крізь верби часом
З неба зіронька ясна.