Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 544 547 сторінок, 138 132 книжок, творів, документів та інших текстів, 1963 авторів та авторок.

Календар

5 червня

1723 — народився Адам Сміт, британський економіст, філософ
1886 — народився Гавриїл Костельник, український богослов, церковно-громадський діяч, письменник, мовознавець, історик
1895 — народився Михайло Яловий, український поет, прозаїк і драматург
1901 — помер Сильвестр Лепкий, український письменник, громадсько-політичний і культурний діяч
1910 — помер О. Генрі, американський письменник

Вибрана проза

Борислав сміється. (Львів, 1922) Іван Франко
… — Щож, побратими, — сказав Андрусь по хвилі важкої мовчанки, наш красний сон скінчився, — розбуджено нас! Ніхто не відзивався на ті слова. — Що сумувати, браття, — заговорив знов Андрусь і голос його ставався чим раз мякший, — сум не поможе. Що впало, те пропало, і воно, вірте мені, мусіло так прийти! З нашими Жидами таким способом не порадимо, я то з самого початку казав. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдати по добру! І то велике діло, що ми такого доказали, як отсе перед кількома днями! А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили. Нічого нам тепер і думати про те, щоби поступати з ними так, як досі! — Так щож діяти, — не то сказав, не то зойкнув Бенедьо, — невжеж опустити зовсім руки і здатися на їх ласку? — Ні, і ще раз ні! — живо підхопив Андрусь. Ні, побратими, — наша війна з Жидами іно що зачалася, але ще зовсім не скінчилася. Се досі, то був тільки жарт, — тепер нас чекає правдива, велика, горяча битва! В словах Андруся було тільки сили, тільки жару і завзяття, що всі мимоволі ззирнулися на нього.

читати далі…

Вибрана поезія

Аполлон Майков

З чужого поля. (Київ, 1985)

^*_*^*

Пахне сіном серед луки,
Розлягаються пісні:
Грабельки побрали в руки
Молодиці голосні.

Там протряхле вже громадять,
Тут — зворушують, а те —
Мужики на віз провадять,
Віз хатиною росте.

І, зігнувшись під вагою,
Хирна шкапа краю жде,
Ноги вип'яла дугою,
Спить — ушми не поведе.

Тільки Жучка невгавуча
У покосах порина
Та гасає, куди луча^[1],
Або бреше, як дурна.