Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку, яку можуть поліпшити усі охочі!

Зараз у Вікіджерелах 70 574 тексти.

Календар

2 березня

1800 — народився Євген Баратинський, російський поет
1859 — народився Шолом-Алейхем, єврейський письменник
1876 — народився Мирон Кордуба, український вчений, публіцист, історик, письменник
1882 — народився Архип Тесленко, український письменник
1975 — помер Олесь Бабій, український письменник, літературознавець

Вибрана проза

Під дощ. (Відень, 1920)
… Було, тихо… — Ква?! — несподіванно квакнув Винниченко і замовк, прислухаючись. — Ква! — одквакнув Калинович, покінчивши з нафтовими грішми, і перебіг в “Добу“, попереду наплювавши на свій редакторський стілець в „Боротьбі“. — Ква! Ква! — нестрійно заквакали Пироги і Пасічники. — Ква!!! — рішуче квакнув підбадьорений Винниченко і несподіванно для самого себе залився на високій істерично-верескливій ноті: — Яяяяя… — І я! і я! — заголосив Вітик, як третій босяк в „Безднѣ“ Андреева. — Братці! і я! і я! — він спізнився, бо їздив в Берлін за грішми. — Не я! не я!… їй Богу, не я! — поквакував тихенько Христюк, пристроюючись до ревізійної комісії. — Не я, це все Лівицький. — Ква! Ква! — з юнацькою жвавістю квакнув Грушевський і подумав: — Не дають каналії на соціольоґію — може дадуть хоч на коммуну… — Ква! Ква! — відквакнувся Чечіль з торговельної комісії, купуючи зброю проти большевиків. — Ква-ква-ква! — зачастив молодий Шраг з самої верхушки… карлсбадського курорту. Він дістав ліквідаційні і квакав на здоровля, а ex міністр Жуківский, згадуючи свій дебют в німецькім суді, квакав несміло, але уперто: Ква!… Ква!… Ква!… — Кв… квакнув Мазуренко і поперхнувся, побачивши міністра Ніковського: — Це я, того, в вашу честь хотів квакнути — пояснив він — так… той то як його… не вийшло. Довжно застудив!… — Ква — хотів квакнути Штефан і несподівано для самого себе гукнув по старій звичці: — Здравія желаю, Вашскобродіє! — Ква! — ніжно підквакнув з-Берліна Дідушок, в голосі котрого ясно було чути шелестіння швайцарських франків. — Кваааа! — заверещав на октаву вище всіх Дятлів: — Кваааа! — Всѣ вы подлецы и негодяи!!!

читати далі…

Вибрана поезія

Ілля Чавчавадзе

Доля. (Львів, 1897)

Промінєм сріблястим сипле місяченко,
На сади зелені, поля та долини;
Попід самим небом, ген-ген далеченько,
Ледке-ледве мріють снїгові вершини.

Все кругом затихло, спить сном нерозбудним;
Часи проминають — нам байдуже в догін;
Тільки як притисне житєм надто трудним,
Сонну тишу зрушить рвучий душу стогін.

Я стою, нїмую… Гори розпростерли
Тїнь свою ласкаву над дрімучим краєм…
О, збуди нас, Боже, поки ще не вмерли;
Відживи нас швидше, бо ми умираєм!