Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 405 795 сторінок.

Календар

8 жовтня

1803 — помер Вітторіо Альф'єрі, італійський письменник
1823 — народився Іван Сергійович Аксаков, російський письменник-публіцист, поет, журналіст
1884 — народився Юліан Опільський, український письменник
1885 — народився Володимир Свідзінський, український поет, перекладач
1893 — помер Олексій Плещеєв, російський письменник, поет, критик, перекладач
1910 — померла Марія Конопницька, польська письменниця, поетеса
1937 — помер на засланні Михайло Злобинець, поет та бандурист
1938 — розстріляний Гнат Хоткевич, український письменник, бандурист
1941 — помер у радянському концтаборі Остап Луцький, український публіцист і поет
1946 — помер Степан Левинський, український письменник, мандрівник, сходознавець, культуролог, дипломат

Вибрана проза

Людина юрби. (Харків, 1928) Едгар Аллан По
… З нетерпеливим жестом подорожній повернув у бічну, досить малолюдну вулицю. Вниз по ній, щось коло чверти милі, він рушив із швидкістю, якої мені й не снилося побачити в такого старого — і мені було нелегко його переслідувати. За скільки хвилин ми дісталися до великого залюдненого базару, з яким незнайомець очевидно був добре обізнаний; і первісна поведінка знову з'явилася в нього, коли він протискувався взад і вперед без видимої мети через натовп покупців та продавців. Протягом півтори години чи коло того, що ми провели в тім місці, я мусив бути дуже обережним, щоб не згубити його і тимчасом не притягти його уваги. На щастя, на мені були кавчукові калоші — і я міг іти абсолютно безшумно. Ні разу він не побачив, що я стежу за ним. Він увіходив в одну крамницю по другій, не прицінявся ні до чого, не сказав ні одного слова і дивився на все дикими, порожніми очима. Я вкрай був здивований його вчинками й твердо постановив, що не покину його, поки не вдовольню хоч почасти свою цікавість що до нього.

читати далі…

Вибрана поезія

Володимир Свідзінський

Червоний шлях. №10. (Харків, 1926)

*

Не в бога смерти і рабства —
Вірю в одвічне буття
Творчої сили і радости світлої,
І що я її паросток,
Листок на гілці, дитя.
Не жадає від мене нічого,
Світлом чарує душу мою,
І тому віддаюся так повно,
Так люблю.
О, як оповім мою радість,
Земними словами любов мою?
Світ голубий перед мене…
Серце п'яніє… Очима пити,
Пити, голубити світ голубий,
Припадати устами
До хвилі життя,
Одриватись, співати,
Співати про світ голубий.