Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 440 510 сторінок, 127 875 книжок, творів, документів та інших текстів, 1717 авторів та авторок.

Календар

24 січня

1732 — народився П'єр Бомарше, французький драматург
1776 — народився Ернст Теодор Амадей Гофман, німецький письменник, композитор, художник
1852 — помер Ян Коллар, словацький поет
1861 — у Петербурзі вийшов друком перший номер українського щомісячника «Основа»
1863 — народився Остап Нижанківський, український композитор
1864 — народився Андрій Немоєвський, польський письменник, поет, публіцист, релігієзнавець, громадський діяч
1868 — народився Григорій Коваленко, український письменник, журналіст, історик, етнограф, художник, громадський діяч
1879 — народився Станіслав Людкевич, український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог

Вибрана проза

Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930) П'єр Бомарше
… Граф. Маючи характер і розум, ти міг би колись вийти в люди в канцелярії. Фіґаро. Розум щоб вийти в люди? Вельможний пан сміється з мого розуму. Помірність і плазування — ось що досягає до всього. Граф … Довелося б тільки постудіювати трохи під моїм проводом політику. Фіґаро. Я її знаю. Граф. Як англійську мову, її основи? Фіґаро. Так, якщо тут є чим пишатися. Ну от: удавати, що не знаєш того, що тобі відоме, що знаєш те все, що тобі невідоме; що тямиш усе, чого не розумієш, що не чуєш того, що чутно; особливо, що здужаєш понад свої сили; часто ховати в великій таємниці те, що не має в собі таємниці; замикатися в хаті, щоб загострювати пера: і здаватися глибокодумним, коли ти, як то кажуть пустий і порожній; відігравати так чи так якусь персону; розсилати шпигів і підплачувати зрадників; зривати печатки, перехоплювати листи й намагатися ушляхетнити вбогість засобів поважністю предмету — от і вся політика, або щоб мені вмерти! Граф. Е, це ти окреслюєш інтриґу!

читати далі…

Вибрана поезія

Джордж Гордон Байрон

З чужого поля. (Київ, 1985)

Вона іде, її краса
Горить, мов зоря серед ночі;
І млу, і світлі небеса
Враз відбивають ясні очі;
Всю тихий блескіт осіня,
Якого шкода в сяйві дня.

Багато б з чарами тими
Чудовній вроді бракувало,
Коли б додати трохи тьми,
Коли б проміння не ставало
До тих живих, принадних рис,
Що дишуть з рамки чорних кіс.

Палає чоло та цвіте,
Усмішка вабить до кохання;
Усе засвідчує про те,
Що мук не зна її зітхання,
Що не ворушить серця дна
Ніяка думонька страмна.