Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 520 051 сторінка, 136 890 книжок, творів, документів та інших текстів, 1905 авторів та авторок.

Календар

7 грудня

43 до н. е. — помер Цицерон, римський державний діяч, оратор, письменник
1784 — помер Григорій Полетика, український громадський діяч, ймовірний автор «Історії Русів»
1811 — народився Микола Устиянович, український письменник, громадський діяч
1858 — народився Теофіл Окуневський, український юрист, адвокат, дипломат, громадсько-політичний діяч
1870 — помер Михайло Вербицький, український композитор, автор музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна».
1888 — народився Левко Лепкий, український письменник, видавець, редактор, композитор, художник
1905 — народився Георгій Дебец, радянський антрополог
1921 — померла Юлія Жемайте, литовська письменниця
1936 — помер Василь Стефаник, український письменник
1937 — помер Юхим Сіцінський, український історик, археолог, культурно-громадський діяч
1947 — помер Трістан Бернар, французький письменник

Вибрана проза

Три мушкетери. (Дніпропетровське, 1929) Александр Дюма (батько)
… — Хай буде по-вашому. Один мій приятель, розумієте, приятель, а не я, — гірко посміхнувшись, перебив самого себе Атос, — якийсь граф, як і я родом з округи Бери, шляхетний, двадцяти п'яти років, покохав молоду шістнадцятилітню дівчину, гарну, як саме кохання. Крізь наївности її віку світився киплячий розум, розум не жінки, а поета. Вона не лише подобалась, вона п'янила. Жила вона в невеличкому містечку із своїм братом, священиком. Вони приїхали до тої округи, невідомо звідки, але, бачачи її вроду та побожність її брата, ніхто не питав про їхнє походження. Переказували, що вони з порядної родини. Мій приятель, володар містечка, міг би спокусити її, чи увести силоміць на вибір. Він мав цілковиту волю: хто б став захищати нікому невідомих людей? На жаль, він був чесна людина і одружився з нею. Дурень! Йолоп! Божевільний! — Але чому ж божевільний, коли він її кохав? — здивувався Д'Артаньян. — Чекайте, — відповів Атос. — Він повіз її до свого палацу і зробив з неї першу пані на всю округу. Треба визнати їй справедливість, вона вміла поводитись, як личило її стану. — Ну, й що ж? — спитав Д'Артаньян. — Одного разу, бувши з чоловіком на полюванні, — закінчував Атос майже пошепки й дуже швидко, — вона знепритомніла й упала з коня. Граф кинувся до неї, і що сукня заважала їй дихати, розрізав її кинджалом і оголив плече. Згадайте, що було в неї на плечі, Д'Артаньяне? — спитав Атос, голосно зареготавши. — Звідки ж мені знати? — Королівська лілея! — відповів Атос. — Вона була таврована. І Атос удух вихилив пляшку, що мав у руці. — Який жах! — вигукнув Д'Артаньян. — Що ви кажете? — Правду. Друже мій, той янгел був диявол. Бідна жінка була злодійка.

читати далі…

Вибрана поезія

Олександр Ольхін

З чужого поля. (Київ, 1985)

ЖИТТЯ

Життя — важкий подвиг з журливим кінцем:
Працюй до знемоги незмінним борцем,
Конай та одужуй, покою не май,
Шляхи вік прокладуй та гори ламай,
Скалу за скалою на плечах неси;
А близько побіда — в могилі єси!
Природі, бач, заздро, що діти землі
Збагнули всі тайни, що крились у млі.

В безсилому гніві покірно вона,
Поборота розумом, чоло згина
Та жде: похитнеться хоч трошечки лад,
До змучених зараз — і косить підряд.