Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 443 061 сторінка, 127 964 книжок, творів, документів та інших текстів, 1724 авторів та авторок.

Календар

9 лютого

1441 — народився Нізамаддін Мір Алішер Навої, узбецький поет і мислитель
1783 — народився Василь Жуковський, російський поет
1828 — народився Дмитро Михаловський, російський поет, перекладач
1872 — народився Василь Данилевич, український історик, археолог, музеєзнавець
1881 — помер Федір Достоєвський, російський письменник
1883 — народився Никифір Григоріїв, український громадсько-політичний діяч, публіцист, педагог, учений-суспільствознавець
1899 — помер Іван Головацький, український громадський діяч, журналіст, видавець, поет, перекладач
1918 — укладений Берестейський мирний договір
1925 — помер Юліан Левицький, український педагог, культурно-освітній діяч
1927 — померла Олена Косач, українська письменниця
1932 — помер Дмитро Багалій, український історик
1937 — помер Юліан Опільський, український письменник
1984 — помер Юрій Андропов, радянський партійний і державний діяч

Вибрана проза

Танечниця з Пібасту. (Львів, 1921) Юліан Опільський
… Але Лязіос був иншої гадки. — Що людина як олень тратить тямку в путах Афродіти, се правда, тому залюблені повинні завсіди голови позичати у приятелів. І ось я придумав, що ми таки мусимо всісти на фенікійські кораблі, раз ми з ними повязалися. Якщо сього не зробимо, то вони сейчас догадаються, що нас хтось остеріг і не могучи продати нас Тірренам, продадуть нашу тайну… жрецям. Але я дібрав двацятьох земляків, яким розказав про підлі замисли Феніків. І ми на спілку придумали неаби який плян. Ми оба, то є ти і я приведемо зі собою на кораблі не тільки наші достатки та невільниці, але також по десять рабів-невольників, яких і посадимо до весел. Як тільки у віддалі засиніють побережа Кипру, Крети або якого иншого божого острова, то гадаю, що одинацять пар дужих пелязґійських рук порозбиває сих кількох крамарів-грабіжників, та доведе криводзьобі кораблі до бажаного суходолу. Треба тільки уважати, щоби ніхто з нас не остеріг Феніків про наші замисли. Але ледви чи се станеться. Наші земляки і самі гаразд знають, що се таке неволя у Тирі, Сідоні або хоч у Египті.

читати далі…

Вибрана поезія

Дмитро Михаловський

Доля. (Львів, 1897)

Не буду я на долю нарікати,
Яка б пекуча нї була вона,
Хоч тайний дух не перестав шептати:
Працюй — за все подякує труна!
Не жаль менї, що сивіє мій волос,
Що незабаром прийде мій кінець;
Минулого не верне журний голос…
Смерть — над усїм пануючий вінець.
Та сум бере, що без життя, без плоду,
На рій дурниць моє життя звелось;
Гадав служити рідному народу,
Та чисто все за вітром рознеслось.
Де заміри, змагання? Де та сила?
Все, все до крихти доля підтяла,
Мов на сьміх давши горобячі крила,
А пориви могучого орла!