Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 445 335 сторінок, 128 149 книжок, творів, документів та інших текстів, 1729 авторів та авторок.

Календар

18 лютого

1546 — помер Мартін Лютер, німецький протестантський реформатор
1852 — народився Віктор Матюк, український композитор, фольклорист
1856 — народилася Софія Русова, український педагог, прозаїк, літературознавець і громадська діячка
1859 — народився Лев Падалка, український статистик, історик, археолог, етнограф, краєзнавець, громадський діяч
1892 — народився Михайло Криворотченко, український громадський діяч, журналіст, педагог, музеєзнавець, краєзнавець
1931 — помер Микола Кареєв, російський історик, філософ
1931 — помер Мілан Шуфлай, хорватський історик і письменник

Вибрана проза

Моя популярність та иньші оповіданя. (Львів, 1905) Орест Авдикович
… І замовк. А я сидїв скулений на кріслї, як розбійник перед розпятєм, бо місія з парасолем очікувала мене неминучо, як два рази два — чотири. Може би зовсїм зрезиґнувати з „приємної“ поїздки до Львова і телєґрафічно відкликати нашу умову? Скоро вуйко вийшов із хати, я почав із цїлим нефалшованим патосом традувати тїтцї: яка то кольосальна нїсенїтниця — висилати мене до Львова з таким парасолем, а ще більше нїсенїтна — цїль того парасоля. — На що Михайлови парасоля? — говорив я, впадаючи у щораз то більший фервор — коли верета або стара сїрачина зробить ту саму функцію ще лїпше, нїж дїравий і поломаний парасоль. Тїтка признала правду моїм арґументам, але заявила свою безсильність супроти вуйкової придибахи, чи то-б то його сильної волї й енерґії. — Що зробиш із упертим чоловіком? — говорила дуже траґічно. — Ану переконай тут старого дивака. Я бою ся навіть згадувати, бо готова ще що облизати, а він таки свого діпне, як раз уже напосїв ся. — Але ж бо — апелював я тїтцї до серця — як же я буду ходити по Львові з таким доробалом? Тай навіть стидно таке дрантє давати до направи. Я ще не видїв його, але знаю, що певно взяти в руки, тай розлїзеть ся. Самі Жиди будуть сьміяти ся. А я маю час гаркати ся з ними? Я не задля парасоля їду до Львова.

читати далі…

Вибрана поезія

Леренц

Доля. (Львів, 1897)

До рідного краю.

О, краю мій, засуджений на горе!
Що жде тебе? Чи відаєш же ти?
Який твій шлях ? Хто згине, хто поборе?
Де візьмеш сил до цїли твердо йти?
А може й те, що ти не маєш цїли,
Позбув ся щастя давних мрій,
Та дожидаєш байдуже могили —
Від мук спочити у землї сирій?
Нї, ще живі твої надїї красні;
Ти прагнеш волї, сьвітла, боротьби;
Але твій син дратує рани власні,
Про рідний край нема йому журби!