Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 542 545 сторінок, 138 105 книжок, творів, документів та інших текстів, 1938 авторів та авторок.

Календар

19 травня

1480 — помер Ян Длугош, польський католицький священник, історик, дипломат
1825 — помер Клод Анрі де Сен-Сімон, французький мислитель
1862 — народився Роман Яросевич, український галицький лікар, педагог, громадсько-політичний діяч, дипломат
1889 — народився Микола Євшан, український літературний критик
1897 — народився Василь Дубровський, український громадський і релігійний діяч, історик, педагог, архівіст, музеєзнавець, краєзнавець, письменник, сходознавець (тюрколог)
1901 — померла Ада Крістен, австрійська письменниця, поетеса
1925 — помер Яків Новицький, український історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець, педагог

Вибрана проза

За сестрою. (Краків, 1941) Андрій Чайковський
… — Ну, добре, мені вже тепер нікуди їхати, а просто додому. — А хіба ж ти не втікав в Україну? — Ні! Мене післав пан по знахаря. В степу знахар славний живе. Я знаю його печеру. У мого пана син недоліток занедужав; що й робили, нічого не помагає. Так бранці переповіли панові про нашого знахаря. А він мені дідусем по мамі приходиться. Так пан Мустафа кличе мене, гладить по голові та й каже: „Їдь по того славного чоловіка, бери найліпшого коня з мого табуна, хай приїжджає сюди. Я його золотом обсиплю, як він поможе. Коли не привезеш, каже, то твоя смерть“. Тепер хай буде тому смерть, що мені не дав доїхати. Ну! Мустафа-ефенді гарненько тобі подякує… — А ти певно брешеш… — Незадовго побачиш, чи брешу. Їдьмо скорше… Татаринові стало страшно. Він знав, що Мустафа гострий чоловік і жартів не знає. Тепер ще Павлусь став поспішати. — Чому ти мені відразу цього не сказав? „Бо мені самому таке на гадку не прийшло“, подумав собі Павлусь, а голосно каже: — Тепер можу тобі сказати усе. У нас так: їдеш по знахаря для хворого, то не оглядайся позад себе, ані не кажи нікому, куди їдеш, а то вся знахорева сила пропала і хворому не поможе. Як прийдеш до знахаря, так він зараз тебе питає: „А не оглядався позад себе? Не казав нікому, куди їдеш?“ Ти скажеш правду, то він і вусом не моргне і не поїде. А коли ти оглядався, або сказав, а збрешеш, то він поїде, але не вилікує. Тому я тепер до знахаря не поїду, бо коли б збрехав і він приїхав, а не поміг, то Мустафа-ефенді йому голову відрубати накаже; а мені його шкода, бо кажу тобі, він мені дідусем приходиться і славний знахар. Йому 150 років з роду. Борода в нього по саму землю, а вії такі, що ціле лице заслоняють. Казала моя покійна бабуся, царство їй небесне, що він вродився з зубами, з оселедцем і з вусами.
		page=
читати далі…

Вибрана поезія

Ада Крістен

Доля. (Львів, 1897)

Нас мордують однакові муки,
Гнїтить душу однаковий жаль;
Ось чого, друже милий мій, руки
Простягаю до тебе я в даль.

Не легку перейшли ми дорогу,
Потомились, пристали давно;
Одному ми молили ся Богу,
Ми гадали з тобою одно.

Хай крутом оточає нас зрада,
Ми останемось певні всьому;
Перед ідолом лазить громада, —
Ми не будем кадити йому!