Як тепер одбуватиметься военна служба
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| Як тепер одбуватиметься военна служба Кіевъ: 1874 |
|
 |
ЯК ТЕПЕР ОДБУВАТИМЕТЬСЯ
ВОЕННА СЛУЖБА.
ЗЛОЖИВ
МИКОЛА ТРОЦЬКИЙ.
Ціна 3 к.
КІЕВЪ.
Типографія М. П. Фрица, больш. Владимірская, возлѣ. пам. св. Ирины, соб.д.
1874.
Балакаєш оце з людьми про усяку усячину, та часом таке недоладне доведеться почути, що хиба тільки од якої старої баби таке инколи почуєш, як бува почне варнякати дітям на втіху. А то таки иноді й поважні і розумні люде, часом ще й письменні.... От хоч би й про сі набори, що будуть вже теперечки не так як колись — що було тільки мужики у салдати йшли, а вже не вважаючи хто б не був, чи там пан, чи купець.... чого вже про сі набори не почуєш. Одно каже, що се вже проти войни, а друге бреше ніби то козаччина вертається, а инше росказує, що й жінок братимуть… А се усе тим, що діла настояще не знає, а так що почує, теє й верзе. А діло знати треба й дуже треба, бо теперечки вже коли Царь обьявив, що це свята обовьязанность кожного чоловіка свою рідню сторону боронити і кожний мусить той військовий одбуток неодмінне одбувати — так оце вже слід і кожному діло се добре розуміти. Треба, щоб кожний знав, яке ёго право, й коли й що він обовьязаний зробити, і те куди повернутися коли часом що не так. От на се то й оця книжечка написана про новий военний устав, щоб кожному селянинові, або й городянину можна було знати усе, що ёму треба, про новий військовий одбуток.
З першого-ж погляду на той новий устав, по которому сёго ж року отбуватиметься у нас воєнна повинность, виявляються найголовніші основи тиєі повинности і ті одміни, вільготи й полегкости, які будуть теперечки проти старого положения:
1. Оборона своєї рідної землі вистановляється як свята обовьязанность кожного підданця; а за для сёго:
2. Окрім постоянного і запаснаго війська, кожний підданець до 40 року, на случай великої нужди, мусить іти на оборону своєі землі.
3. Воєнна повинность зостається теж-таки душовим одбутком, то б то таким, що не вважається на те, чи той одбуток одбуватиметься багатим чи бідним, а й той і другий справлятимуть ёго рівно.
4. Жеребок береться тільки раз на віку, на 21-му році од роду, викуп або підставка за себе другого не попускається.
5. Строк служби в постоянному війську далеко проти прежнёго зменшається: усієї служби в тому постоянному війську 6 років, та в запасному, тоб то вже дома,[1] 9 років.
6. Хоча вільготи й полегкости у воєнної повинности є й тепер по новому уставу, тільки не так, як то було по старим правам. Тоді одслобоняли од служби тільки найбагатших людей — панів, купців, котрим і тоді та служба не була б такою тяготою, як чоловіку бідному; тепер же, приміром, вважається тільки на те, чи зостається в семьї ще такий чоловік, котрий був би у помочі старому батькові, удові матері, або братам і сестрам сиротам і инше. Усіма тими вільготами буде користуватись кожний, не позираючи, чи то багатий, чи то бідний, чи то пан, чи так простий чоловік.7. Уводиться зовсім нова річ — вільготністьод служби й полегкости на ній для освітних, тоб-то письменних людей.
На сю остатню річ особливо звернемо увагу, добрі люде, бо покладаємо, що ті полегкости дуже користують народній освіті і підиймуть її, досі зневажену і занехаєну.
Новий устав поклада (і певно), що чим чоловік освітнійший, тим тра менше часу за для того, щоб ёго добре навчити усім тим порядкам, котрі є в усякому ділі, і в такому хоч би, як і та воєнна муштра.
Строк служби у постоянному війскові, як те вже ми бачили, 6 років, але новий устав дуже зменшув сей строк за для тих, котрі мають оч яку небудь освіту, скінчили свою науку хоч в якій небудь школі. І чим більша, вишча тая освіта чоловікова, тим менше строку покладається ёму за для того, щоб він вимуштрувався, тим скоріше він одбуває свою повинность і вертається додому у свою семью, уже вільним од усякого воєнного одбутку, хіба вже яка дуже зла година настане.
1. Тим що скінчили университет, академію, лицей і інши вишчи школи, або знатемуть, йдучи на службу усі ті науки — покладається бути у службі у постоянному війську шість місяців, а у запасному чотирнадцять з половиною років.
2. Тим що скінчили, 6 классів гимназії або реального училища, або другий класс духовної семинариї або інши таки школи, або знатемуть, йдучи у службу, такі науки, які в тих школах покладаються — тим бути у постоянному війську півтора года а у запасі тринадцять з половиною років.
3. Скінчившим уїздні, городські й сільскі двокласні училища, або вчительські семинариі строк служби буде три роки да у запасі дванадцять років.
4. Тим хто матиме свідітельство, що знає науку сельскої школи, або городського, чи приходськаго начального училища — покладається служити у постоянному війську чотирі роки, да у запасі одинадцять років.
Таким то побитом, вважаючи на освіту, новий військовий закон дає спроможність і людям простим, небагатим, сливе на половину, скоротити свою службу, а тим надолужити свою шкоду і страту од того, що здоровий робітник, піддержка і надія свої семьї, кільки років не буде дома, не дасть тій семьї, котра ёго вигодувала, ніякої щомочі.
В кожній губернії за для воєнного одбутку заводиться ще кілька нових правленій: одно з них зветься губернское по воинской повинности присутствіе — одно на всю губернію: другі ж будуть у кожному повіті, і зватимуться уѣздними по воинской повинности присутствіями[2]; окрім того по великих городах — столицях, Киіві, Кишиневі, Одессі, Харькові, Вільні, Николаєві і Севастополі і инших будуть особливо городські по воінськой повинності присутствія.
Губернське присутствіє, окрім де-чого ще, заправляє розкладкою новобранців по повітах і участках: через лікарів знов перегляда нових салдат; розсуджує жалоби тих, котрих обиджено в повітових присутствіях і инше.
Повітові ж присутствія виправляють і повіряють списки, скликають новобранців у участки, і сами туди виїжжають на той час; переглядають права кожного новобранця на вільготу од служби і полегкости на ній; через лікарів переглядають тих, котрі узяли жеребок, чи годні вони до служби; розсуджують де-які жалоби; ведуть порядок тоді, як жеребки беруть, і инше.
У кожному повіті заводиться по де-яких великих селах кілька участків, а в кожному участку обірається те місце, пункт, де будуть приймати новобранців. Кожний город буде править за особливий призивний участок.
Призивними, то б то такими, котрі мусять брати жеребок, щитаються усі ті, котрім ік початку того року, коли набор (ік 1-му стичня (генваря), вже минуло 20 років і пішов 21-ший. Самий набор йтиме цілий місяць: од першого грудня (ноября) до 1-го студня (декабря). Оттаких усіх призивних списують у реєстри — списки — в котрих визначається: як кого наймення, як прозивають, коли родився, якої віри, якого звания тоб то сословія, що робить, чи грамотний, де вчився, або вчиться тепер, де живе, яка в его семья, чим, чи торгом, чи яким ремеством він заробляє собі хліб. Се все визначається з метрических книжок, ревизських казок і инших списків, а окрім того розпитуючи по сусідах і сторонніх людях.
Всі ті, котрі заведені в ревизську казку, щитаються призивними в тих участках, де вони по ревизії записани, або де вони приписались до громади (у в общество). Ті-ж що незаведені у ревизські казки обовьязани з 16-го до 20-го року приписатись по їх волі, до якого б не було призивного участка, і на ту приписку получить білет, де визначається все те, що і в списку, і окрім того рік, місяць, число і нумер того білета, котрий ему дається; білет сей треба получити к кінцю[3] того року, коли ему скінчилось 19-ть, і наступив 20-й рік.
Всі оці реєстри мусять бути вже скінченними ік першому числу квітня (апрѣля) кожного року; далі вони вистановляються на розгляд кожному, на два тижні, по всім тим присутствіямі волостним правленням, котрі заправляють військовим одбутком у повіті. Ті частини того ж таки списка, котрі належать до якого сельского общества, читаються у кожному селі на зборні, при всій громаді. Кого з заведених у список обиджено, або про їх самих, або про семьї їх зроблена яка помилка, або що, — той, як схоче, зараз же, як тільки почує на зборні про той список, може подати писану або словесну жалобу у волостне правлениє до двох тижнів, лічивши од 1-го квітня, (апрѣля.)
А як що волостне правлениє по тій жалобі чого не зробить, то тоді вже жалітися у в уїздне (а городянам у городське) воїнське присутствіє. Строк сієї жалоби од 1-го до 15 травня (мая). Там повинні тую жалобу прийняти, записати і видати тому хто жалівся розписку або квіток що жалоба его принята. Такого квітка скрізь по усіх присутствіях требувати можна. Після 15 травня вже жалітися не можна, хіба хто в тій жалобі, що подасть і після 15-го травня виявить, що своєї бомаги він не міг подати по такому резону, котрий ще можна вважити: от приміром, що ёго дома не було, тоді коли читали той реєстр на зборні, то б то він був у строку, або так на заробітках, або в той час він сам, або з семьї хто, дуже нездужав, або вмер хто з родичів, або несчастя яке в хазяйстві, торгу, реместві прилучилося, — хвороба, пожежа, підмочка і инше, або в ёго яке судове діло спішне і строчне було і инші случаі.
Як що по таким, котрі подані у строк жалобам, те присутствіє не зробить нічого, не перемінить так, як треба по закону, то тоді, не допускавши до чотирех тижнів після обьявленія рішення шо тій бомазі, треба подавати жалобу в губернське по воїнскої повинности присутствіє; і ту бомагу подати треба або через волость, або через то таки-ж присутствіє, на котре хто позивається. Скажемо раз, що всі бомаги, які тільки по військовому одбутку де-б не було подаються, писати треба на простому папирі, а не на судовому, гербовому.
Як що кому не можна, чому небудь, брати жеребок у тому призивному участкові, в котрім він вже записаний, то може его брати в тому участку, в котрому він живе не менш, як три місяці, або має там gрунт. За для сёго той, хто записан у ревизію, мусить подати дві бомаги. Одну у волостне правленіє, або в городську думу, або управу тієї волости, або города, в котрих він живе; до сієї бумаги треба приложити яке небудь завіреннє об тім, що він вже три місяці живе в тому місці, і просити дозволить брати жеребок у тому участку, в котрому числиться те село, або город, де він живе. Другу бомагу треба одіслати тоді-ж-таки у те волостне правленіє, городську думу або управу, у котрих знаходиться той участок де вже хто раз записан, — і дати звістку про те, що він братиме жеребок не в своєму участкові, а в такому-то. Ще все діло треба скінчити к 15-му січня (января) того года, в котрий треба брати жеребок, чи то-б-то тоді, коли буде кому 20-ть років і наступить 21-й рік. Той-же, хто пропустить той строк — 15-го січня знов мусить приставити резони, чому він не подав тієї бумаги у строк, так саме, як ото казано було про жалоби на помилки у списках. Тільки не треба покладатись на те, що може уважють ті резони, а треба робити усе в строк, бо иноді тих резонів і зовсім не приймуть, тільки пропаде праця, а шкода може бути дуже велика.Не беруться на службу тільки каліки, недужі, менше двох аршин і двох с половиною вершків ростом, священники, псаломщики, лікарі, ветеринарі і учителі вишчих і нижчих, то-б-то і сельских шкіл. Окрім того, до військового отбутку не приймаються покарані судом Сибіром „сь лишеніемъ всѣхъ правь состоянія,” і „съ лишеніемъ всѣхъ особенныхъ, лично и по состоянію присвоенныхъ правъ и преимуществъ“,то-б-то присуджені в арештанські роти. Де-котрих з слабих беруть на пробу у больницю і, як що там одужає, то тоді вже й беруть у службу. Недорослим, або таким що не одужали ще після якої тяжкої хвороби, дається по волі присутствія одстрочка од служби на рік або 2, скількі там треба буде.
Воєнний устав поклада три розбори вільгот по службі по семейним резонам. У першім розборі щитаються:
1. Одинець — син робітник при старому недужому вже до роботи батькові, або удові-матері.2. Одинець — син на всю семью, хоч-би й при дужому ще батькові.
3. Одинець унук — робітник при дідові, або бабі таких, що сина не мають
4. Одинець брат робітник при других малих братах, або сестрах-сиротах.
У другім розборі щитається одинець — син робітник при дужому ще батькові і братах молодчіх 18 років.
У третёму розборі щитається той, у котрого зараз-же за ним старший брат знаходиться у службі, або вмер на ній.
Усиновленні, то-б-то узяті за рідну дитину, поки ще ім 10 год не було, — щитаються за рідних синів. Пасинки у отчима або мачухи таких що своїх синів не мають — те-ж щитаються за рідних дітей.
Вільоти по семейним резонам вважаються тільки тоді, коли в тому участку, де саме набор, є доволі таких новобранців, котрі не мають права на вільготу. На случай же нестачі таких, записують у службу і тих, котрі мають вільготу од неї, в такій черзі: перше записують у службу третій розбір; як не стане сего третёго розбору, то тоді записують другий; перший же розбір записують у службу тилькі но особливому Царьскому приказу.
|
Замітка Дужим ще робітником щитається такий, котрий має не менш 18 років і не більш 55. Але сюди не покладають: калік, висланних на поселеннє, не звісно де дівшихся вже три роки, і таких, котрі вже знаходяться у службі |
Коли батько, мати, дід або баба завірять, що той син, чи унук, котрий має вільготу од служби, не дає семьї ніякої помочі, не робить на неі, то от такого та вільгота отбираеться і коли ёму не більш як 21 рік, мусить йти брати жеребок.
Коли у семьї трапиться часом який случай, що в ній не зостанеться ані одного робітника[4] (умре робітник, або скалічиться, батькові, або старшому брату, котрий живе в одній хаті, скінчиться 55 років і инший случай) то коли в тієї семьі есть хто у службі, то ёго зараз же можна вернути додому. От тільки одно, що устав не каже куди треба подавати бомагу. Од священника, або з завіреннєм од лікаря, що одинець — робітник вмер, або ёму вже минуло 55 років. Покладаємо, що ту бомагу треба подавати у той полк, де служить неборак.
Коли у новобранці записано одного году, зразу два брати і обидва вони візьмуть собі жеребки, то один з них по умові (проміж-себе таки), чи то по більшому жеребку може зостатися дома.
Замінити один другого можуть: брат рідний, брат зводний і брат у других; треба тільки, щоб той, хто хоче йти на заміну, сам мав вільготу от браття жеребка.
Як хто візьме жеребка і в той час має який торг (тільки не шинк) або хвабрику, завод, або друге яке ремество, такий може одкладати свою службу на два роки. Строк за для подачі заявленія об одстрочці до 1-го жовтня (сентября).
Тим що вчаться де по яких вишчих школах теж дається одстрочка для скінчення своєї науки.
Які полегкости на службі людям учения і таким, котрі скінчили ученнє хоть в самій нижчій школі, сельскій або приходському училищі і мають білет на те що вони вчились[5] про те вже казано було. Тепер прибавимо тількі те, що об усіх вільготах і полегкостях треба заздалегідь объявити бомагою в новітове або в городське по військовому одбутку присутствіє, за-для того, щоб вони знали яку полегкість, або і зовсім вільготу од служби за ким і як записати.
Ми вже бачили, що розкладка новобранців по повітах і участках робиться губернським по військовому одбутку присутствієм, далі ся розкладка присилається звідтиль у повітове присутствіє, котре вже по тому списку забіра кілька треба новобранців. За для сёго воно объявля в кожному участку коли воно виїде і в той день усі, хто записаний у військові списки обовъязани безпремінно явитись у пункт, виймати жеребка. Неявка призивного у пункт вважаться тільки тогді, як він подасть тому присутствію завіреннє од лікаря, або священника, або мирового судді, або старшини, об тім що резоном неявки була яка болість, хвороба, або який инший случай. Такому після вже дається особливо жеребок. За таких же, котрі неявились, і не приставили ніякого такого завірення, жеребок братемуть для них родичі їх, як що тут на приёмі знайдуться, або як ні, то старшина, або член городської управи.
Призивний список усякі вільготи од служби і полегкости по ній, котри за яким призивним записани читаються при всіх і кожний хто-б небув, хоч би й сторонній чоловік, має право тут же зараз обьявити яку помилку або по друге він знайшов у тому спискові, або в тих вильготах по службі і полегкостях на ній. Якщо така помилка бува де й справді знайдеться, то присутствіе зараз ії виправити мусить. Далі йде порядок браття жеребків.
Перше, жеребками таки-визначається черга браття жеребків між селами а як у городі, то між городськими обществами, і гуртом меж тими хто записаний у ревизію, або приписався к обществу після неі і котрі приписались к тому участку де саме беруться новобранці. Далі старший у присутствію — предсідатель робить стільки жеребків, скільки є призивних, нумерує ті жеребки і кладе іх в особливий ящик а з того вже ящика після кожний призивний братиме собі жеребок. Щоб не було якої хвальші, або помилки, ті, що братимуть жеребок, вибирають проміж себе довіренного для того, щоб він глядів, щоб жеребки були усі і перемішав іх у ящику. До того ящика, де покладені жеребки викликають кожного в тій черзі, в якій записаний він у призивному спискові. Узявши жеребка, кожний показує ёго предсідателю, котрий прочитавши нумер узятого жеребка, зараз же записує той нумер того, хто ёго узяв, у новобранський і особливий жеребковий список і оттак до остатнёго новобранця і остатнёго жеребк.а
За для вірности браття жеребків на приёмі будуть ще ось які звичаі:
1. Браття жеребків мусить бути скінченим у в один день, а як що не те, то ящик з жеребками запечатується.
2. Той ящик куди кладуться жеребки становиться на видному місті і до нёго не мусить ніхто й доторкатися. Жеребки вкидаються и виймаються перед очима усіх, щоб усяке бачило.
3. Той, хто бере жеребок, мусить заголити руку аж до локтя і показати ії усім, хто є на приёмі в хаті.
Не всі ті, хто записаний у список і брав жеребок, підуть у службу. Будуть брати з них може тилькі четверту, або яку там другу частину. Кому ж именно з бравших жеребки прийдеться йти у службу, то це вже розчисляється таким родом: примірно ув участку 100 чоловіка новобранців а з сотні іх требують у службу четверту частину, теб то 25 чоловіка, от всі ті, котрі взяли нумера жеребків од 1-го и до 25-го, коли вони до цёго ще усі дужі і не мають вільгот од служби ті й підуть, решта-ж останеться дома.
Усіх тих, хто узяв такий нумер жеребка, що вони мусять йти у службу, — оглядають лікарі, чи вони дужі, чи кчемні вони до служби, чи мають такий зрост, як треба, то-б-то чи мають вони 2 аршини и 2½ вершки і, як що знайдеться між ними який слабий, або малий, то такого або зовсім не беруть у службу, або дають на кільки часу одстрочку. Не беруть знов таки й таких, котрі мають вільготи од служби по семьяним, або яким другим резонам а замість їх зачисляють у службу, других, по порядку жеребкових нумерів, тоб то, як у нашому примірі, так підуть ті, що узяти номери 26 і 27 и дальш. Як що й меж такими знайдуться слабі, або мающи вільготи од служби, то замість їх йдуть ті, що узяли нумері перебків ще більші — 30, 40, и т. д. аж поки не набереться стількі новобранців, скільки покладалось по розкладці з того участка.
Тих, що їм вже йти у службу, записують у особливий приёмний реєстр, а потим, після присяги, усіх їх засилають у те місце, де ім збір визначенний.
Кого з новобранців обиджено у присутствії, тоб то не вважено на ёго просьбу, щоб виправили яку помилку у новобраньскому списку (дивись про новобраньскі списки), або не дано такої як слід по закону вільготи од служби, або полегкости на ній, невірно визначено зрост новобранця, або кчемність ёго ік службі — то обиджений може жалітися об цім у губерньске по военноі повинности присутствіє. Жалобу треба подавати до 4-х тижнів од того дня, коли рішеннє повітового присутствія объявлене самим присутствієм, або через волость і візметься об цім підписка.
Жалобу можна подавати словесно, або на бомазі через те присутствіє, на котре подається жалоба, а воно повинно тую жалобу до рук прийняти і вище, куди слід, приставити.
Як що часом і губернське присутствіє розсудить діло не по закону, то й на ёго можна подавати жалобу — у Сенат, у 1-й его департамент. Тільки не на всі рішення губернського присутствія можна жаловатися Сенату, бо там приймають тільки такі бомаги, де хто жаліється, що у него не по закону одібрали вільоту од служби, або полегкість яку на ній, що дохторі не гаразд его розглядали, і таке инше. Жалобу у Сенат треба подавати до 2-х місяців, од того дня, коли рішенне губернського присутствия объявлене і об тім узята од кого підписка.
Усім тім, що хоч і брали жеребок, а у службу не пійшли — видаєтся такий квіток, в котрому визначається, що такий то Семен, чи як там ёго зовуть, брав жеребок, у службу не пішов, що він ослобоняється од служби у постоянному війську, на цілий свій вік. Такий квіток мусить получити кожний призивний і ховати ёго у себе на усякій час, бо иноді він і знадобиться: от приміром свататься заходиться, або-що, покаже свій квіток кому там буде треба тестеві, або що, так, вони вже й будуть заспокоїни, що їх зятя не візьмуть у службу ніколи. Окрім того людей старіше 21 году й не вінчатимуть і у службу не прийматимуть, поки они не приставять такого квітка; а то й так, що причепиться то ти покажеш ёму свій квіток тоді вже прав будеш.
Закон давши де кому вільготи од служби великі полегкости на ній, в той же самий час поклада кару тим, хто очевидячки не схотів записаться у новобраньский список, або поробив собі таке, що ёго не можна брати у службу, або втік од неі і инше. За се вже закон поклада кару од штрахву в 100 карбованців і до острогу на 1 рік і 4 місяці, — різно: як яка чия провинность.
Хто ёго зна, як воно буде, а попереду це хіба в ряди-годи бувало, щоб хто з нашіх новобранців тікав од служби, або нарочито себе калічив. Се можно бачить з того, що в 1863 році, сливе з 100 тисяч некрутів утекло од служби тільки 26 чоловіка, да й то все були сами жиди.
Строк служби для тих, хто узяв такий нумер жеребка, по которому він мусить йти у службу покладається 15 років, так саме як то було і по старим правам; тільки тепер строк служби у постоянному війську 6 років а останні 9 років в запасному, котре живе вже дома. По старим же правам кожний, забратий у службу мусив одбувати у постоянному війську усі 15 років.
Запасне військо заводиться тепер раз для того, щоб менш було оружних люде у мирну годину і таким побитом щоб зменшити страту на їх, а друге, за для того, щоб під який случай можна б мати багато вже навченаго і привченого до цёго діла війська. Запас цей живе собі дома, на своїм хозяйстві і на своїм кошті; в ёго зачисляють тільки тих, хто вже прослужив у постоянному військові 6 років. Служби цёму запасному війську не буде ніякоі і тільки мо двічі за 9 років і то усёго кожний раз тижнів на 6 їх скликатимуть у город на вченнє, щоб не забулись муштри.
Записані у ревизию на службі числяться ув тому обществі де вони були до служби; на той час вони одслобоняються од подушного і таких одбутків, котрі хто одбував сам, собою (натуральних); тіж збори и податі, які були на ёго землі, або дворі зостаються так як були і до того; незаписані у ревизию на службі користуються тими самими правами, якими користується те званиє (сословіе) до которого він приналежав.
Ті, котрі вернулись до дому и числяться в запасному війську мають ті ж самі права, які були у них і до служби, судяться звичайним а не воєнним судом, ім дається вільгота на один рік од подушного, і таких одбүтків, котрі одбуваються натурою, наприклад дорожня повинность і инші.
Скаліченним на войні або на вченні — йде од казни на харчі що місяця по три карбованці; семьям вбитих, або пропавших невідомо-де на войні — те ж даватиметься од казни и од земства якась то запомога; але ще не звісно яким родом і чи велика буде запомога.
Ще попереду казано було, що окрім постоянного і запасного війська, кожний підданець до 40 року обовьязаний під велику нужду ставати на оборону свої землі. Такі всі звуться ратниками, або ополченцями і розбиваються на два розборі: у перший, котрих під який час повернуть і в постоянне військо, покладаються ті, кого чому небудь не візьмуть у службу при чотирёх останніх наборах, тоб то всі, мающі од 21 до 25 років од роду; у другий розбір покладаються усі люде в государстві од 25 до 40 року. Ратників будуть скликать на службу тільки тоді, коли настане така нещаслива година, що не доволі буде вже а ні постоянного війська а ні запасного, а война ж таки йтиме.
Новий устав не спиняє людям вишчої освіти, тоб то скінчившим ученнє наприклад в університеті, в гимназії и инче йти на службу охотою, не бравши жеребка; таким охотникам покладається ще меншій строк служби, аніж вони мають по освіті. Ся полегкость на службі дається таким людям, вважаючи на іх освіту, і на те, що вони своїм розумом і наукою зроблять багато добра государству і без тієї служби ув війську.
Усі строки за для жалоб і инших потреб, які лучалися нам в оцій книжці, за для удобости списуємо особливо:
Звичайний строк служби в постоянному війську |
6 років. |
У запасному |
9 років. |
Йдуть у набор ті, кому скінчилось 20 років і пішов 21-й рік |
(1-му Січню (генварю) того року коли беруть у службу. |
Подавати бомагу, щоб перечислили в другий участок до |
15 Січня (генваря.) |
Списки новобранців мусять бути вже скінчинними кі |
1 Квітня (апрѣля). |
Заявления про невірність тих списків подавати не пізніше |
15 Квітня (апрѣля). |
Жалоби, коли не буде чого зроблено по тих заявденням подавати не пізніше |
15 травня (мая). |
Бомагу на одстрочку служби на два роки подавати не пізніше |
1 Жовтня (сентября) |
Набор йде од |
1 Грудня (ноября) до 15 Студня декабря). |
Строк жалобам на повітові присутствія після обьявлення рішения |
4 тижні |
Строк жалобам на Губернські Присутствія після обьявлення рішення |
2 місяці |
Щоб мати право брати жеребок у другім участку, треба прожити там не меньше |
3 місяців |
Заявленнє, щоб дали вільготу од служби і про
скороченнє строку служби |
до кінця набора. |
Вертати з служби одинця робітника можно |
ув усякий час, окрім войни. |
Не заведенним у ревизію треба приписатися до якого небудь участку отъ 16 до 20 року, але не пізніше |
31 Студня. (декабря). |
От же-ж бачили ми, люде добрі, як то тая освіта багато помагає чоловікові, хоч би й у воєнному одбуткові. Але ж для того, щоб на службі мати собі цюю вигоду од освіти, тра бути освіченним і знов не як небудь — аби вмів хоч трохи читати та писати — а треба бути навченим добре, в добрій школі і у настоящого вчителя, котрий би сам розумів хоч трохи, що він учить і як слід вчити, а то що воно за наука така у нас часом бува хоч-би й по школах? Тільки жаль та досада розбіра як подивился на ту науку, де окрім читання, та й то тилькі часом по церковному, нічому більше і не вчять.... Та часом й учителі… Се вже відомо кожному, кому хоч раз доводилося бути по де-яких школах, та придивитися до пильної праці тих учителів, щоб задурити, забити голову хлопцеві, так що воно вже не може зрозуміти тієї мови, якою балака він сам, ёго батько й матір, вся ёго семья і вся околиця.
А тим часом не хто ж, як громада має в своїх власних руках освіту своїх же дітей, бо ніхто ж як громада і гроші дає і усякій кошт на школу постача і людей вибира, котрі б мусили доглядати й поводарити тією школою, наймати вчителя, купувати книжки і інше. І все те мов таки й робить громада, а усе таки з нашої школи немає ладу і не буде аж доти, поки це діло не направиться на іншій лад, поки громада не приложить більшої праці, не покладе більшої уваги, ніж вона досі клала на се діло.
Кажуть нема грошей у нас на це, у нас бач і так багато своїх поборів і здирства, у нас немає таких людей, котрі б розуміли се діло і натрапили ёго на настоящий лад. Се таки правда, що у нас мало знайдеться таких людей, котріб вино пили та лagуминками закушували; але як і з того що і тепер кладеться громадою на школу, здається, можна б було скоїти що й добре, не розкидаючи марно тих грошей, що потом і кровью здобуті. Я вже не кажу про городян, де достатки все таки більші, ніж по селах; але ж кілька є містечків, великих сел, де б можна мати не то що одну на все село та й то ще аби яку а й дві, і добрих школи; і по селах невеликих, особливо ж таких, що містяться не далеко, — верстви дві — одно от другого і там, кажу, можна б мати добру школу, хоч одну на двоє сіл. Можна-б-дуже запомогти школі, тільки за це треба узятися громаді з пильною працею, як за святе діло — інак як святим і не можна назвати діло народнёi освіти.
А як запомогти, як натрапити на инший, хоч трохи кращій лад нашу школу се покладаємо можна зробити таким робом.
1.) По тих сторонах, де вже заведено земство, словесно через гласних, або бомагою од громади просити земське собраниє, котре як звісно заправля усім повітом, щоб воно поклало більшу увагу на народню освіту, клопотало б об тім, щоб у повіті було більше народних учителів, по білету, а не таких яких небудь зледащівших, або так нікчемних вже людей, які й тепер часом іще учять по школах; щоб була приділена особлива, хоч не велика сумма на поміч тим школам, котрі ще тільки заводяться, або переінакшуються на кращі, способніші; щоб були у літку такі збори учителів, як ото було торік у Ніжені й по інших містах; одно слово, щоб земство, котре та ж сама громада, тільки більша, давала поміч меншім громадам, сільскім.
2.) За для того, щоб поводарити школою, тобто: наймати гарних вчителів, купувати книжки, клопотати об школі там де треба, і инше що, — треба вибірати таких людей, котрі справді жадають добра народу, — все єдно, чи то будуть люде освітні, чи ні, чи то буде пан, чи такий простий чоловік, аби щира душа. Вибиравши, треба добре стерегтись отих, котрі втручуються ув усяке діло не зачим другим, як тільки за тим, щоб прибрать до рук і ті нещастні злидні, ту копійчину, котра з лихом та горем збірається на яке там діло.
3.) Наймати вчителя треба настоящого, а не якого небудь недовченого пройдисвіта, або пьяничку дяка, котрі й сами не знають, чому вони вчать і як треба вчити, а тільки задурюють хлопців своїми буками, та відями, треба наймати такого вчителя, котрий би мав білет, на те що він знає, або хоч такого, котрого хто зна, як він і де вчив. За для цёго не слід би лінуватися тим, котрих вибрали у попечителі школи, поїхать у город, та розпитаться по людях, в управі, училищному совіті і де там трапиться і знайти такого гарного вчителі, як ото казали.
4.) Збори на школу треба розкладати не по душам, або по дворам, бо тоді і самий багатий і самий бідний будуть платити однаково; першому ж нічого, але другому той збір буде дуже вадить. Треба змислити іншій роб розкладки. В роменському і на побережжі в золотоношскому повітах де яки громадські збори розложуються так: на зборні кожний сам каже, або єму накидають кілька він зможе платити збору на те-то, і потім по ёго казці записують у книгу, те що він повинився давати; а по тій вже книжці і троші правлять на що там треба. Найменшій збір з одного хозяйства що року бува сороківка (гривенник), найбільшій 3–5 карбованців. Або й так роблять: збірають по громадському ж таки приговору який збір од парі і десятка, тобто так: кожний, хто має одну, дві, чи там кілька пар коней, волів, або корову й вола, або корову й коня — платить з кожної парі по сёмаку, з кожних власних десяти десятин по четвертаку, а з нанятих по злоту от десятини, з кожного десятка колод бжіл по злоту, з кожного десятка овець — по гривеннику; з перших 3-х десятків кіп різного хліба нічого не береться, а далі з кожного десятка кіп по сёмаку;[6] не повний десяток 8, 9 штук щитається за цілий десяток, за неповну пару платиться половина; у кого семья велика, багато дітвори – малечі, або кому яке несчасттє приключилося, тому дається вільгота од ціх зборів. І диво!.... ніхто не жалкується, ніхто не бідується на таки збори, бо сами добре бачуть, що хоч ті зборі те ж таки страти в хазяйстві, але ж вони не беруться з посліднёго, не чіпаються за сорочку. Як би то скрізь так збірались усякі збори, або хоч ті, котрі сама громада на себе по волі накладає, сама з себе збирає, на віщо ій там треба — от хоч би й на школу. Коли б до таких зборів на школу да приложити ще той збір, що й тепер поводиться од кожного хлопця, або дівчинки, котрі учяться, то можна б мати таку сумму, що на неї можна-б наняти настоящаго вчителя і книжок накупити.
От все те, що можна-б зробити тепер громаді за для такого святого діла, як народня освіта, не тративши нічого лишнего і не покладавши на людей великої тяготи. А хоч би там і була яка страта, то вона, через кілька років вернулась би з лишком. Сливе-ж кожному прийдеться йти у військо, а через освіту те ж таки кожний у двоє зменшить свій строк у службі і буде дбати на себе у своёму хозяйству. Яку користь од освіти увесь вік свій буде мати кожний, цего вже й казати не будемо бо покладаємо, що не знайдеться ані жодного чоловіка, окрім хіба якого божевільного, щоб протистояв освіті, або ще базікав про освіту, як про таку річ, котра шкодить народові. На таких, кажемо, божевільних ми й не вважали, коли балакали з вами, добрі люди, про те, яким би робом постановить нашу освіту на иншій кращій лад.
——————
- ↑ Так як от безстрочні, що по білєту — житемуть дома, хиба коли-не-коли скликатимуть іх на муштру, а у військо хиба тилькі на случай войни, або що.
- ↑ То б то так: в Киіві, Полтаві і инших будуть Киівське або Полтавське по воінской повинності присутствіє, а в Каніві, Ромнах, повітових городах тих же губерній — Каневське або Роменське уіздне по воїнской повинності присутствіє.
- ↑ За для тих, котрі повинні брати жеребок сего-ж 1874-го року всі ті строки, о котрих буде річ, щитаються не с 1-шого січня (генваря), а с 1-шого липця (іюля) сего году, і од сего дня тра росчислять і, всякі другі строки. Це тільки на один рік.
- ↑ Звичайно не наймит, бо наймить до семьї по військовому одбутку не належить, а такий чоловік з семьї таки, що може працювати
- ↑ Тим що скінчили ученнє в сельскій школі треба кожному узяти із училищного Совіта токий білет, котрий би міг бути завіренэм ув тім, що він скінчив сельску школу.
- ↑ К цім зборах іноді прикладають і ті гроші, котрі беруться в шинкарів, як дають приговор на шинк, наём громадьскіх земель, озер, грунтів, штрахви і інші зборі.
Де що про світ божий, изд. 3-е Одеса 1874 г. ц 20 к.
Записки Юго-западнаго Отдѣла Император. Рус. Географ. Общ. Кіевъ 1874 г. ц. 1 р. 80 к.
Кобзарь Остапъ Вересай, съ портретомъ. Кіевъ 1874 г. ц. 60 к.
Козловскій. Темный вопросъ въ исторіи Евреевъ. к. 1873 г. ц. 20 к.
Комаровъ М. Розмова про Небо та Землю. к. 1874 г. ц. 8 к.
Л. Б. Ніженьский Полковник Иван Золотаренко. к. 1874 ц. 7 к.
Левицкій. Неможна бабі Парасці вдержатись на селі. Кіев 1874 г. ц. 6 к.
— Запорожці. Казка. Кіев. 1874 г. д. 6 к.
Лисенко. 36ірник Украінских пісень з голосами вып. 1 и 2. ц. по 2 р. 50 к. за выпускъ.
— Музыка до кобзаря Шевченка. Лейцпиг. д. 1 р. 50 к.
Номіс. Украіньскі приказки, прислівя и таке инше. Спб. 1864 г. ц. 2 р.
Осташевскій. Пів сотні казак. Кіев. 1869 г. ц. 75 к.
Ригельманъ. О Значеніи Общения нашего съ славянами и средствахъ къ его развитію. Кіевъ 1874 г. ц. 20 к.
Рудченко. И. Я. Народныя Южно-русскія сказки. Кіев. 1869–70 вып. 1 и 2 ц. по 1 р. за выпус.
— Чумацкія Народныя пѣсни съ нотами. к. 1874 г. ц. 1 р. 30 к.
Стариченко. Казки Андерсена — повне виданнє. съ патретом и 11 малюнками. к. 1873 г. ц. 1 р. 25 к.
— Теж виданнє розділянє на отдільні казки. Ціна от 3 коп. до 25 к. за книжечку.
Терлецкій. Угорская Русь. Кіевъ 1874 г. ц. 20 к.
Шейковскій. Опытъ Южно-русскаго словаря, в. I. Кіев. 1861 г. д. 30 к.
Историческая пѣсни малорусскаго народа, издание съ объяснениями В. Антановича и М. Драгоманова.
Левицкаго. И. Сочинения.
Про хвороби, и як им запомогти.
Тарас Бульба.
Окрім цёго, там же можна достати и инші украінські книжки.
ГРАМАТКА
АБО
ПЕРША ЧЫТАНКА
ЗА ДЛЯ ПОЧАТКУ ВЧЕНЬЯ.
ЗЛОЖЫВЪ О. К.
ВИДАВЪ
Л. В. ИЛЬНИЦКІЙ.
КІЕВЪ.
Типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, Михайловская ул., с. д.
1883.
между прочими, продаются слѣдующія Малорусскія книги:
Андерсенъ. Казкы, переклавъ Стариченко. К. 1873 г. Цѣна 1 р. 25 к.
Антоновичъ В. Историч. пѣсни малорусскаго народа т. 1-й К. 1874 г. Цѣна 1 р. 50 к., т. 2-й, в. 1-й К. 1875 г. Ц. 80 к.
Александровъ. Малорусські Співанки. X. 1880 г. Цѣна 15 коп.
Білецкій-Носенко. Приказки въ чотырехъ частяхъ. К. 1871 г. Ц. 2 р. 50 к.
——————— Гостинець землякамъ. Казки сліпого Бандуриста чи співи объ різнихъ ричахъ. К. 1871 г. Цѣна 1 р.
Бабуся зъ того світу, оповідання про помершы душы. К. 1883 г. Ц. 5 к.
Вовчокъ Марко. Народні оповидання т. 2-й Спб. 1876 г. Цѣна 50 к.
Галка Іеремія (Костомаровъ). Збірныкъ творівъ. Од. 1875 г. Ц. 1 р. 75 к.
Гамалія К. Різдвяна Нічь. 1883 г. Ц. 10 к.
——————— Въ Дорози зимою К. 1883 г. Ц. 10 к.
Гатцукъ. Абетка Ц. 50 к.
Гребинка Е. Пырятыньська ластівка. К. 1878 г. Цѣна 75 к.
Гулакъ-Артемовськый. Кобзарь. К. 1878 г. Цѣна 20 к.
Глибовъ Л. Байкы. Изд. 3-е. К. 1882 г. Цѣна 20 к.
Гоголь. Простакъ. Ком. Изд 2-е. К. 1882 г. Ц. 15 к.
Де що про світъ Божий. Изд. 4 е. К. 1882 г. Ц. 20 к.
Дітські пісні, казкы и загадкы. К. 1876 г. Цѣна 15 к.
Ивановъ. Розмова про небо та землю зъ додаткамы та одмінамы, переклавъ М. Комаровъ. К 1874 г. Ц. 8 к.
——————— Розмова про земні сылы зъ додаткамы та одминамы, переклавъ М. Комаровъ. К 1875 г. Ц. 10 к.
Казюка. П. Дві казки. I. Півпівныка. Гышпанська казочка II. Цыганъ Кулиша К. 1883 г. Цѣна 5 к.
Кобзарь. Сборникъ Малорусскихъ пѣсень. Цѣна 50 к.
Котляревскій И. Собраніе сочиненій на малороссійскомъ языкѣ. К. 1875 г. Цѣна 2 р.
——————— Собраніе сочиненій. К. 1878 г. Цѣна 75 к.
——————— Наталка-Полтавка. К. 1878 г. Цѣна 25 к.
——————— Москаль-Чаривникъ. К. 1878 г. Цѣна 25 к.
Кулишъ П. Записки о южной Руси, т. 1-й. Цѣна 1 р. 50 к.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |