Бери і читай!
 |
Т. ЯРЧУК.
БЕРИ
і ЧИТАЙ!
Ціна 10 гр.
ДРУК Л. ҐЕЛЛЄРА, СТАНИСЛАВІВ. СОБІСКОГО 7. ТЕЛ. 622.
„Бери і читай!“ — промовив таємний голос до славнозвісного Августина, великого вчителя Церкви Христової, коли він, бувши ще поганином, проходжувався раз по одному з прекрасних огородів у Медіоляні й глибоко роздумував, чи має на дальше остатись поганином і вірувати в рукотворних божків, як це його батько вірував, чи може має прийняти і голосити віру в Христа Ісуса.
„Бери і читай!“ — Августин послухав таємного голосу, в хатчині огороду знайшов Біблію (святе Писання), перечитав її та осягнув внутрішний спокій, задоволення і щастя в Христі. З нещасної, внутрішно розбитої людини він стався радісним послідувателем Христа і славним учителем христіянства.
„Бери і читай!“ — шепче таємний голос. Послухаи його, любий друже, дістань собі Біблію і читай, а знайдеш і ти повне задоволення і щастя!
— „Якто?“ — запитаєшся. „Та-же католицький „Місіонар“ сміється з тих, що читають Біблію, і називає їх „байбелниками“. Та-же наші ксьондзи кажуть, що не кожньому можна читати святе Письмо і по церквах наказують нам, щоб ми не бралися до нього, бо то Книга свята. Не кожний її може розуміти. На це треба вчитися у високих школах“.
Та це правда, друже! Щоби читати й розуміти святе Писання в стародавних, незрозумілих мовах, як старославянська, грецька, латинська і гебрейська, на це треба багато вчитися, але те саме святе Писання є переложене і на живу, українську мову. Дістань собі таку Біблію і читай, а напевно будеш її розуміти.
— „Чули ми і про Біблію в український мові“, — скажеш, друже. „То правда, що вона зрозуміло написана, але нам її читати не вільно, бо наші ксьондзи кажуть, що вона пофальшована і хто її читає, той має такий тяжкий гріх, що аж до Риму треба писати й просити в папи прощення. А хто не боїться гріха і таки читає таку Біблію, тому напевно перевернеться в голові. Отже найлучше кинути її в огонь, нехай згорить і не буде в хаті спокуси тай позбудешся, чоловіче, клопоту“.
Невже ти віриш цему всему? Невже це правда? Многі думали, що святе Писання в нашій мові є пофальшоване, але порівнали його з тим святим Писанням в старославянській мові, що читається по церквах на Службі Божій і переконалися, що одно від другого ані на йоту не ріжниться.
Невже це правда, що через читання святого Писання перевертається людям в голові? Невже люде „прості“ мають лише підставляти свої голови під святе Євангелія, коли його читають ксьондзи підчас Богослуження в церкві, а не мають розуміти того, що саме читається? Невже Богом вибрані люде писали під впливом Духа святого книги святого Писання лише на те, щоби в нинішних часах дяки мали з чого ворожити? Невже милостивий Бог подарував людям святе Писання на те, щоби вони, читаючи його в рідній мові, сходили з розуму? Невже це все правда?
Натомість правдою є, що много людей через читання святого Писання увірували в Христа і знайшли у Ньому повне задоволення і щастя.
Правдою є, що много людей найгіршої сорти: злодії, розпустники, пяниці… через читання Біблії пізнали волю Божу і настигаючий суд; розкаялися і стали жити чесно і примірно.
Правдою є, що многі так полюбили Біблію, що навіть під загрозою смерти не зреклися читати її.
Жидам, шукаючим убити Ісуса за те, що в суботу уздоровив паралітика, наш Спаситель сказав: „Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життя вічне мати; й ті свідкують про мене“ (Йоан: 5, 39). В останній, великий день свята кучок покликнув Ісус до зібраного народу в Єрусалимі, глаголючи: „Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє. Хто вірує в мене, як рече писання, ріки води живої з черева його потечуть. Сеж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него“ (Йоан 7, 37–39).
На основі цих сліз божественого Спасителя апостол Павло в листі до Тимотея пише свойому любому ученикові: „З малку святе Писання знаєш, котре може тебе вмудрити на спасення вірою в Христа Ісуса. Всяке писання богодухновенне і користне до науки, до докору, до направи, до наказу по правді, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго діла готовий“ (II. до Тимотея 3, 15–17). Ці слова ап. Павла відносяться також до всіх віруючих у Христа. Наша віра в Христа-Спасителя має такою бути, „як рече Писання“, себто як учить Біблія. Святе Писання не лише не шкодить людям, але є „користне до науки“ і може кожнього „вмудрити на спасення вірою в Христа Ісуса“. Читаючи книги святого Писання, люди пізнають волю Божу, набираються мудрости і переконуються, котра віра є правдива, а котра ні, хто проповідує Слово Боже по правді, а хто ні.
Від самого початку христіянства знайшлося багато таких лжеучителів, що по словам апостола Павла „хочуть перевернути благовістє Христове“, себто таких, котрі не проповідують так, як стоїть написано у святім Писанні, але навчають нарід так, як їм самим подобається. Томуто апостол Павло дуже остерігає віруючих перед фальшівниками слова Божого. „Та, колиб ми, пише він, або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема“ — проклятий (До Галат 1, 8). Під покривкою Слова Божого не вільно проповідувати своєї науки, своїх догматів. Через це впроваджується людей у великий блуд.
Справді мудро поступили мешканці міста Вериї, коли апостол Павло разом з учеником своїм Силою прийшов до них і зачав їм проповідувати Христа. Хоч Верийцї радо прийняли апостола і з великою охотою слухали проповідуваного ним слова Божого, всеж таки самі „щодня розбирали Писання, чи так воно є“ (Діян. Апост. 17, 11). Коли прослідили Писання і переконалися, що апостол Павло проповідує по правді, тоді доперва „многі з них увірували“ (Діян. Ап. 17, 12). Хоч Верийці були, якто кажуть, „люде прості“, але читали Біблію у зрозумілій мові і відразу пізнавали, хто проповідує Христа по правді, а хто ні.
В нинішних часах маємо дуже багато таких, котрі називають себе „отцями духовними“ й „слугами Божими“, але вони, замість проповідувати людям чисте Слово Боже, проповідують догмати, себто „непомильні правди віри“, хоч їх установили помильні люде. Щоби наш нарід міг пізнати чисте Слово Боже, в тій ціли переложено книгу книг, святу Біблію, на українську мову. Нехай наш нарід, читаючи її в рідній мові, пізнає самий і переконається, хто проповідує непофальшоване Слово Боже, а хто ні; кому треба вірити, а кому ні; кого треба держатися, а кого ні. Читаючи святе Писання в рідній мові, не то що не маємо ніякого гріха, а наоборот добре робимо, бо поступаємо по приказу Ісуса Христа. Він виразно сказав: „Прослідіть Писання“.
У відповідь на це затям собі, друже, що в первістних часах христіянства віруючі в Христа Господа пильно читали святу Біблію і на ній будували своє релігійне переконання. Читано її на мовах: гебрейській, грецькій і латинській, відповідно до того, хто яку мову добре розумів. З часом ті мови сталися мертві, то значить, що ніякий нарід уже більше не говорив ні одною з тих мов, ані їх не розумів. Хотяй по звичаю читано на Богослуженнях відступи із святого Писання, одначе люде не розуміли, що саме читається, тож звертали більшу увагу на зовнішний обряд. Біблію шанували як Книгу святу; убирали її в гарну оправу й держали на престолі як дорогоцінну окрасу церкви. Український нарід, навернувшись на христіянство, відразу одержав святе Писання, переложене на старославянську мову, котрої ми в повні не розуміємо.
Без основного знання Біблії жива віра христіянська почала занепадати. Сповнились слова апостола Павла:. „Буде бо час, — пише він у листі до Тимотея, — що здорової науки не послухають… і від правди слух відвернуть, а до байок прихиляться“ (II. до Тимотея 4, 3–4).
Глибоко віруючі і здорово думаючі люде не могли з тим погодитися. Вони взялися перекладати святе Писання на зрозумілі мови, якою хто балакав, та розповсюджували його між світськими людьми. Ці, згіршені життям і поступованням священників, не могучи погодити науки святого Писання з наукою Церкви, зачали творити нові організації вірних, оперті на науці святої Євангелії. Духовенство, замість потягнути до відвічальности деяких негідних священиків і рятувати Церкву від дальшого занепаду, прозвало „єретиками“ тих, що читали святе Писання і на нім будували своє релігійне переконання, та зачало їх строго переслідувати. Ба, що більше! Року 1229 в Тулюзі, місті полуденної Франції, зібрався церковний собор під проводом папського лєгата (посла) св. Домініка і на цім соборі заборонено світським людям приватно читати святе Писання в рідній мові. Котрі не послухали цеї заборони, тих уважано за найбільших ворогів Церкви й Христа і їх живцем палено на стосах дерева (костирях).
З того часу зачалася затяжна боротьба за читання святої Біблії в рідній мові. Хоч в Іспанії з кінцем XIII. віку (тому 650 літ) під карою смерти заборонено перекладати святе Писання на рідну мову, хоч Рим при помочи інквізиції намагався відстрашити світських людей від читання Біблії у рідній мові, одначе це ніщо не помогло йому. Тому чотириста літ настала на заході Реформація Церкви, а через це ще більше поширилося читання Біблії між світськими людьми. Рим почав поволі злагіднювати свої заборони і в кінци дійшло до того, що папа Лев XIII. декретом з 13. грудня 1898 року наділює триста-дневним відпустом кожнього, хто що-дня принаймні чверть години читає святе Євангеліє в рідній мові, а повним відпустом наділює того, хто цілий місяць продовжує читання святого Писання.
Так отже в нинішних часах навіть католицька церква є за тим, щоби читано святе Писання в рідній мові, але під двома услівями. По перше: Така Біблія мусить бути одобрена єпископом дотичної дієцезії. По друге: Читаючий Біблію має її читати як якусь збудовуючу на дусі книжку, а не на те, щоби на основі науки вичитаної зі святого Писання, творив своє релігійне переконання, бо католик має опирати своє „Вірую“ на „непомильному уряді папи“, а не на науці святого Писання. На ній опирають своє релігійне переконання лише євангелики.
Чомуж католики не можуть всеціло оперти свойого рел. переконання лише на науці святого Писання і чому ксьондзи заказують нашої у народові читати неапробоване Римом святе Письмо?
Бо на основі святого Писання годі доказати верховну власть папи римського, його непомильність та його власть уділювання відпустів, справу чистилища і т. п., бо в очах ксьондзів Український нарід під теперішний час знаходиться в такому стані розвитку, що ще дасть повести себе туди, куди вони самі захочуть. Кудиж саме ведуть наш нарід, це ясно висказав еп. Хомишин в „Пастирському листі про византійство“ з 23. III. 1931 отсими словами: „Нашим проте святим обовязком є перш за всьо, жити повним католицька життям і так стати сильним народом католицьким.“ І то за всяку ціну, як це бачимо в тому самому листі зі слідуючих слів владики Хомишина: „Не біймося латинщення, а страхаймося найменшого відхилення від катол. Церкви“.
Світ поступає скорим кроком вперід. Також Український нарід намагається йти впарі з иншими культурними народами. По всім усюдам вичувається стремління до духового відродження, а кат. Церква примінюється все і всюди до часу й обставин. Тож уже найвищий час, щоби ксьондзи дали до відома нашому народові, що кожньому христіянинови не лише вільно читати святу Біблію в рідній мові, але навіть папським декретом наділюється щедрими відпустами тих католиків, котрі є пильні в читанні цеї святої Книги. Так отже, хто є настільки освічений, що вміє читати по українськи, той не потребує мандрувати аж до далеких відпустових місць і при тім тратити час й гроші, але може те саме а навіть ще більше зискати, читаючи вдома святе Писання.
— „Отже добре!“ — скажеш, друже. „Я вже готов читати святе Писання, але як я маю до нього забратися? Цеж велика книга, а я не дужето з нею обзнакомлений. Що маю насамперід читати?“
Ах, брате, лише довго не надумуйся. Отвирай Біблію і знайди „Новий Завіт“! На початку його маєш святе Євангеліє від Матея, в котрій оповідається історію Ісуса Христа. Читай її і зазнайомись з Ісусом, бо Він є головною особою на ціле святе Писання.
Зараз на початку св. Євангелії від Матея маєш обширний родовід Ісуса. Може тобі дещо сприкриться читати самі імена, але ти читай дальше. В другій голові оповідається про мудрців зі сходу. Це оповідання, можливо, вразить тебе як якийсь побожний переказ. В третій голові стрічаєшся з покутничою проповіддю Иоана Крестителя і строгі слова проповіди правдоподібно зачинають тебе тревожити. В четвертій голові читаєш, як сатана намагався спокусити Ісуса. Читаючи це, хто зна, чи в тобі не повстають сумніви… На ріжні перешкоди натрафляєш підчас читання. Можливо, що це тебе зачинає поволі знехочувати і в тобі вже будиться охота замкнути Біблію та покинути дальше читання.
Любий друже! Послухай мене ще один раз і прийми до серця добру раду, Наколиб гірник, пошукуючи в горах покладів золота, знеохотився вже при перших труднощах, на котрі натрафляє, починаючи копати землю, то він заледви чи коли знайшовби золото. Але золото в очах людей представляє так велику вартість, що гірника не відстрашують ніякі трудноті. Цілими днями а навіть тижднями витревало борикає він землю і вкінци таки дістається до багатої жили золота, що скривалася в землі.
Невже лиш ти, друже, мавби стратити всяку охоту зараз на початку читання і не дійти до тих величезних скарбів, котрі покищо укриваються перед тобою у святій Біблії? Нехай так не буде! До кожнього доброго й вартісного діла треба витревалости. Тож витревало читай дальше, а вже у пятій голові св. Євангелії від Матея почуєш прегарні і взнеслі слова Ісуса, проповідуючого на горі: „блаженні вбогі…“ Не одно слово Його розпалить твоє серце, скріпить на дусі…
За нагірною проповіддю ти запізнаєшся з Його могутніми ділами, доказами Його захоплюючої любови до людей, до тебе…, з чудовими приповістями, глибокими змістом, а всеж таки зрозумілими для кожнього, й особисто переконаєшся, що сліпі бачать, і криві ходять, прокажені очищаються, і глухі чують, мертві встають, і вбогим проповідується Благовістє (Матей 11, 5). Відтак запізнаєшся з людською невдячністю, злобою і гидкою зрадою, котра до того доводить, що
„Свята глава зранена,
Паде під тягарем,
У болю похилена
Під терновим вінцем.
Святе лице змарніло,
Від страждань і наруг,
Недавно ще ясніло,
Мов ясний сонця круг…“
Відтак ти взнесешся духом в надземні, казочно гарні простори, пізнаєш всемогучість, велич і справедливість Божу, а рівночасно твоя затревожена совість задасть тобі питання над усіми питаннями: „Яким способом я, слабосильна людина, можу дійсно увійти в приязні відносини з Царем над царями? Як мені доступити до Нього?“
На це питання не дасть тобі відповіди ані рідня, ані товариші, ані школа, ані взагалі ніхто з людей. На це питання дасть правдиву й мудру відповідь лише святе Писання, котре задля цего саме написане богонатхненими людьми, щоби вказувати правдиву дорогу до Бога. Святе Писання є одиноким нашим дороговказом до Бога й одиноким контрактом між Богом і людьми. Невже такий важний контракт може когось нецікавити?
Читаючи святе Писання, пізнаєш правду, а правда визволить тебе і поведе твойого духа в надземні простори до Того, Котрого незнищимою частинкою єси ти. Лише уважай! Читаючи Біблію, ніколи не вір тим своїм почуванням, котрі противляться Слову Божому. Лише одно з двох може бути правдиве. Тож радше вір Богу і вповні признавай слушність Біблії а не свойому обманливому серцю! (Римл. 3, 4). Читай Біблію що-дня і не забувай молитися підчас читання! Молися о приявність Духа святого, щоби поміг тобі зрозуміти тящі місця в Біблії, пізнати правду і її перевести в життя, а Дух святий поможе тобі, як не тепер, то з часом в повні зрозуміти ціле святе Писання. Лише витревалости, друже, бо на витревалих читачах сповняються отсі слова: „Будуть усі навчені від Бога“ (Йоан 6, 45)!!
Шкода гаїти дорогий час. Спаситель сказав: „Прослідіть писання!“ Апостол Павло научав, що святе Писання „користне до науки… і направи…“ Тисячі людей принесли в жертву своє життя, щоби всім людям було вільно читати Біблію в рідній мові. Великі реформатори Церкви всіми силами боролися, аж поки не вибороли свободу совісти і свободу читати Біблію в рідній мові.
Папа Лев XIII. наданням щедрих відпустів заохочує всіх католиків до читання Біблії в рідній мові. Це є одинока книга на цілому світі, котра ніколи не старіється. Це є одинока книга, яку переложено на сотки мов живих. Це є одинока книга, яку що-року друкується в сотках тисячів примірників. З цеї книги міліони людей на цілій кулі земській що-дня черпають духовий корм.
Многі народи на основі святого Писання відроджуються до нового життя. Пора і нам просвітитися й духово відродитися. Біблія загасить нашу спрагу, зцілить рани, скріпить духа, додасть сил і поведе до побідної боротьби з темрявою, самолюбством й окружаючим злом.
Через читання Біблії переконаєшся, друже, на собі самім, як в серцю людини повстає храм Духа святого. Через неї хоче Бог нас научити, щоб ми Його пізнали й осягнули життя вічне (Йоан 17, 3). Де Боже Слово — там життя, тому
бери і читай,
переконайся самий
„тай не будь невірний,
а вірний“ (Йоан 20, 27).
|
Читайте! Поширюйте! „ПРОЗРИ!“ єванг. україн. двотижневими, що його редагує ТЕОДОР ЯРЧУК україн. єванг. проповідник. Станиславів, ул. Заулкова ч. 4.
В редакції „Прозри!“ можна набути:
Почтова пересилка не подана у наведених цінах. |
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|
|