Бондарівна (Карпенко-Карий, 1916)

by Іван Тобилевич (Карпенко Карий)

Бондарівна Іван Тобилевич (Карпенко Карий) Джерсі-Сіті: «Свобода», 1916

• Цей текст написаний желехівкою. • Інші версії цієї роботи див. Бондарівна

БОНДАРІВНА.

ДРАМА В 4-ОХ ДЇЯХ А 5 ВІДСЛОНАХ.

— НАПИСАВ —

ІВАН ТОБИЛЕВИЧ
(КАРПЕНКО КАРИЙ.)

 

---

Цїна 20 центів.

---

 

1916.
З друкарнї „Свободи“, 83 Grand Street,
Jersey City, N. J.

ОСОБИ:

Староста, вельможний пан.

Чеслав Герцель, шляхтич, його прибічник.

Гнат Бондар, старий козак.

Тетяна, його дочка.

Марія, господиня у Бондаря.

Тарас, запорожець, лїт 35.

Денис, парубок, лїт 25.

Оксана, дївчина, його сестра.

1)		запорожець.
2)
1)		чоловік.
2)
1)		наймит.
2)

Мордохай, жид-арендар.

 

Запорожцї, народ, дївчата, челядь двірська.

Дїєть ся в XVII. столїтю.

 

——o——

 

 

ДЇЯ ПЕРША.

 

 

ДЇЯ ДРУГА.

 

 

ДЇЯ ТРЕТА.

 

 

ДЇЯ ЧЕТВЕРТА.

 

 

ЖИТЄПИСЬ АВТОРА.

 

---

 

Іван Карпович Тобилевич або Карпенко Карий, — так він звичайно сам підписував ся, уродив ся 29-го серпня 1845 р. в Херсонщинї коло Єлисавету. Був він селянським сином. До початкових шкіл ходив в Бобринцї, але що батько був бідний і не мав за що його дальше посилати до школи, мусїв уже як малий хлопець іти на службу. Підрісши був він в Бобринцї писарем а опісля служив при полїції в Єлисаветї. За молодих лїт Іван дуже кохав ся в театрі, і як тільки прийшла вільна година поза службою, зараз спішив він до театру. Разом з товаришом своїм Іваном Кропивницьким зібрав він у Бобринцї і Єлисаветї охочих і здібних до театру людий і почали давати театральні представленя, з чого населенє одної і другої місцевости дуже було вдоволене. В 1883 роцї кинув Тобилевич всяку службу і посьвятив ся виключно для театру, і справдї в коротцї став справжним артистом. В тодїшних часах не поплачувались вистави в українській мові на Українї, і всї Товариства при яких були театри, мусїли заперестати свою дїяльність на сїм поли, лише Тобилевич працював на нїм нестомимо аж до смерти.

Артист з Тобилевича був знаменитий. Він своєю грою так чарував, що присутний, дивлячись на його гру, представляв собі дїйсність. І сьміялись і плакали люди в театрі, коли грав Тобилевич.

Та не тільки грав він добре. Він писав також українські твори. Написав вісїмнайцять драм і комедій, між ними також і „Бондарівну”. У творах своїх він змалював докладно як жили і як жиють наші люди на Українї, як одні других визискували, кривдили уганяючись за богатством, як богачі погорджували бідними що поневіряють ся серед злиднїв не тільки в ріднім краю але й на чужинї, писав про тих, що на вигнаню, та як російське начальство з ними поводить ся. Всї його твори так гарно написані, що читаючи їх здаєсь чоловікови, що з живими розмовляє. Найкрасші твори його є: „Бурлака”, „Сто тисяч”, „Хазяїн”, „Наймичка”, „Мартин Боруля”, „Сава Чалий” та богато инших.

Іван Тобилевич помер дня 2-го вересня 1907-го року.