Струни/Том 1/Безрідні

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Безрідні (Яків Щоголів)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Безрідні.

Сідлай коня вороного, ой брате козаче!
По нас в світі широкому ніхто не заплаче,
Хиба воля, стара неня, та серце рушниця,
Хиба коник-братко милий, та шабля сестриця.
Ой брязнемо-ж кишенею з грішми золотими, —
Де й візьметься родинонька, сестри й побратими.
Ой ляжемо від Турчина на полі, як треба, —
Одно тільки й побачить нас сонечко із неба,
Стане жалібно кувати зазуленька в ранці;
Стануть вити, голосити вовки-сіроманці...
Доле-ж моя, доле-ж моя, тяжко в світі жити!
А ще-ж таки не хочеться рученьки зложити.
Туман з поля підійметься й сонечко прогляне,
І минеться негодонька й доленька стане.