|
Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Під гаєм вється річенька:
Як скло вода блищить,—
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега у затишку
Привязані човни;
І три верби схилилися.
Мов журяться вони:
Що пройде тепле літечко,
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.
Журюся й я над річкою...
Біжить вона, шумить;
А в мене серденько
І мліє і болить.
Ой річенько, голубонької
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі мої!
До тебе люба річенько,
Ще вернеться весна:
А молодість не вернеться.
Не вернеться вона!...
Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить,
Пташки співають голосно
І річенька блищить.
Як хороше, як весело
На білім світі жить!...
Чогож у мене серденько
І мліє і болить?
Болить воно і журиться.
Що вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!...
|
