Струни/Том 1/Зустріч

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Зустріч (Михайло Старицький)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Зустріч.

В снігах несходимих, глибоких,
Де темні бори лише мрілись,
В тайзі на етапнім привалі
Вони несподівано стрілись.

Крізь млу сонце ледві шаріло
Бурульки яскрились на хаті...
Він був у залізних кайданах,
Вона у суконнім халаті.

Покрикнули з диву спянілі,
Обличча спалахнули жаром:
І всяк постеріг-би одразу,
Що те палахтіння не даром.

 І час, і нудьга, і вязниця
 Поклали на бранців ознаки;
 Про те у їх очах горіли
 Й тепер поривання однакі.

Зірвалось огнистеє слово,
Сплелись переможені руки...
Була в тім нервовім стисканні
Безодня і щастя, і муки.

 Крюки аж чорніли на вітах,
 Присипаних снігом, ялових,
 І карканням крили розмову
 Од пильних ворожих вартових.

А мова лилася, кипіла.
Як паводь по гатях весною, —
Про злі у розлуці пригоди,
Про скутки нерівного бою...

 Почулась команда: «в дорогу!»
 І впала хвилина розстання:
 У неї пробилась сльозина,
 У його зірвалось зітхання...

Од брязку заліза шумливо
Знялося з ялин гайвороння,
А сонце червонистим оком
Дивилось, немов би з просоння...