НАД БУГОМ.
Гей, річенько бистренькая,
Гей, стань, подивися,
Як я плачу, як горюю,
Зо мнов пожурися!
Твої води веселенькі,
В їх рибонька грає!
Моє серце розпускаєсь, —
Од журби ся крає.
Трава к тобі з любощами
З берегів ся хилить;
Хвиля її поцілує
І наперед стрілить.
Моє серце бідненькеє
Родощів не має,
Лиш розлуку із долею,
Лиш слізоньки знає.
Рано встану тай заплачу
І ввечорі плачу;
Долеж моя веселіша,
Колиж тя побачу?
Журбо, тяжка розлучнице,
Чом не пропадаєш?
Долеж моя, зоре моя!
Колиж засвітаєш?
Гей, річенько бистренькая,
Гей, стань, подивися,
Як я плачу, як горюю
Зо мнов пожурися!
|
