Струни/Том 1/Ой люлі, люлі, моя дитино

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для інших версій цієї роботи див. Ой люлі, люлі, моя дитино.
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Ой люлі, люлі, моя дитино (Тарас Шевченко)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Існують інші версії цієї роботи: Ой люлі, люлі, моя дитино…

Ой люлі, люлі, моя дитино,
 В-день і в-ночі...
Підеш, мій сину, по Україні,
 Нас кленучи.

Сину мій, сину! Не клени тата,
 Не помяни!
Мене прокляту: я — твоя мати, —
 Мене клени!...

Мене не стане, — не йди між люде, —
 Іди ти в гай:
Гай не спитає, й бачить не буде, —
 Там і гуляй!

Найдеш у гаї тую калину,
 То й пригорнись!...
Бо я любила, моя дитино,
 Її колись.

Як підеш в села, між тії хати,
 То не журись:
А як побачиш з дітками матір,
 То — не дивись!