Ой не стелися.
Ой, не стелися, хрещатий барвінку,
Та на крутій горі;
Гей, не втішайтесь, злії вороженьки
Та пригодонці моїй.
Бо моя пригода козацькая врода,
Як та ранная роса;
Що вітер повіє, сонечко пригріє,
Роса на землю впаде;
Так моя неслава, людська поговірка
Марно пропаде.
Наїхали пани й жиди орендарі
Воли і вози забірать; Гей беріть же ви всю худобеньку,
Не маю вам що казать.
А як жив буду, то все то здобуду,
Воли і вози закуплю:
Мережені ярма, тернові занози
Щеж бо і сам я пороблю.
На людськую славу й тую поговірку
Ще раз у Крим ізхожу;
Повні вози соли, повні мажі риби
Ще до дому привезу.
|