Струни/Том 1/Ой там за горою

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Ой там за горою
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Ой там за горою.

Ой там за горою та за кремінною,
Не по правді жиє чоловік з жоною.

Вона йому стелить білу постілоньку,
А він їй готує дротяну нагайку.

Біла постілонька порохом присіла,
Дротяна нагайка біле тілце рвала.

Біла постілонька порохом присіла,
Дротяна нагайка кровю обкипіла.

Ой мужуж мій, мужу, не бий мене дуже,
В мене тіло біле, болить мене дуже!

Пусти мене, мужу, в вишневий садочок,
Та най собі урву рожевий квіточок.

Взяла рожу-квітку тай вергла на воду:
«Плини, плини, роже-квітко, аж до мого роду.

Плини, роже-квітко, плини по Дунаю,
Як увидиш мою неньку, приплини до краю.»

Вийшла стара мати в Дунай воду брати,
Як узріла рожу-квітку, то взяла плакати.

Деж ти, роже-квітко, ту ся й обявила
Відай тебе моя донька на воду пустила?»

«Ти гадала, мати, що мя не згодуєш,
Далась мене за нелюба, а тепер бануєш!

Ти гадала, мати, що мене ся збудеш,
Така прийде годинонька, ще плакати будеш.»