Струни/Том 1/Плачі невольників/У святу неділю не сизі орли заклекотали

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1. Плачі невольників під ред. Богдан Лепкий
У святу неділю не сизі орли заклекотали
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
2.

У святу неділю не сизі орли заклекотали,
Як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали,
У гору руки підіймали, кайданами забряжчали,
Господа милосердного прохали та благали:

 «Подай нам. Господи, з неба дрібен дощик,
 А з низу буйний вітер!
 Хочай би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля,
 Хочай би чи не повиривала якорів з турецької каторги!
Да вже ся нам турецька, бусурманська каторга надоїла.
Кайдани-залізо ноги повривало,
Біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло!»
 Баша турецький, бусурманський.
 Недовірок християнський,
 Він сам добре теє зачуває,
 На слуги свої, на Турки-яничари, зо зла гукає:

«Кажу я вам, Турки-яничари, добре ви дбайте.
Із ряду до ряду захожайте,
По три пучки тернини, і червоної таволги набірайте,
Бідного невольника по тричі в однім місці затинайте!»
 То ті слуги, Турки-яничари, добре дбали,
 Із ряду до ряду захожали,
 По три пучки тернини, і червоної таволги у руки набірали,
 По тричі в однім місці бідного невольника затинали;
 Тіло біле козацьке-молодецьке коло жовтої кости оббивали,
 Кров християнську неповинно проливали.
Стали бідні невольники на собі кров християнську забачати,
Стали землю турецьку, віру бусурманську, клясти проклинати;
 «Ти земле турецька, віро бусурманська,
 Ти розлуко християнська!
 Не одного ти розлучила з отцем, з матірю,
 Або брата з сестрою,
 Або мужа з вірною женою!»

Визволь, Господи, всіх бідних невольників
З тяжкої неволі турецької,
з каторги бусурманської,
 На тихі води,
 На ясні зорі,
 У край веселий,
 У мир хрещений,
 В городи християнські!