Струни/Том 1/Про збурення Січі/Ой зза гори, зза Лимана

Струни. Том 1. Про збурення Січі
під ред. Богдан Лепкий
Ой зза гори, зза Лимана

• Інші версії цієї роботи див. Ой з-за гори, з-за лиману

1.

Ой зза гори, зза Лимана
Вітер повіває,
Кругом Січі запорожські
Москаль облягає.
Облягав Москаль Січі,
Ляґерами стали,
Вониж свого генерала
Три дні дожидали.
Шатнулися по курінях
Запасу шукати,
А московська вся старшина
Церкви оббірати.
Та беруть срібло, беруть злото,
Ще й восковії свічі:
Зостається пан кошовий
З писарями в Січі.
«Ой устань, Харку, устань батьку,
Просять же нас люде:
Як станемо на гряниці,
По прежньому буде.
Як вийдемо на гряницю
Та впросим царицю,
Щоб оддала степи вольні
По прежню границю.»
«Та не на теж я, вражі сини,
Москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий
Назад завертала.»
Та тече річка невеличка
Зпід білої кручи, —
Заплакали Запорожці,
Від цариці йдучи;
Встає хмара зза Лимана.
А другая з поля,
Заплакала Україна,
Така її доля!

(З Полтавщини).