Струни/Том 1/Про козака Байду

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Про козака Байду
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Про козака Байду [1].

В Цареграді на риночку
Та пє Байда мед, горілочку;
Ой пє Байда, та не день, не два,
Не одну нічку, тай не годиночку;
Ой пє Байда, тай кивається.
Та на свого чуру поглядається:
 «Ой чурож мій молодесенький!
 Та чи будеш мені вірнесенький?»

Цар Турецький к нему присилає,
Байду к собі підмовляє:

 «Ой ти, Байдо, та славнесенький!
 Будь мені лицар та вірнесенький,
 Возьми в мене царівночку,
 Будеш паном на всю Вкраїночку!»

— Твоя, царю віра проклятая,
 Твоя царівночка поганая. —
Ой крикнув цар на свої гайдуки:
«Возьміть Байду добре в руки,
На гак ребром зачепіте!»

Ой висить Байда, та й не день, не два,
Не одну нічку, та й не годиночку,
Ой висить Байда, та й гадає,
Та на свого чуру споглядає,
Та на свого чуру молодого,
Та на свого коня вороного.

 «Ой чурож мій молодесенький!
 Подай мені лучок та тугесенький,
 Подай мені тугий лучок,
 І стрілочок цілий пучок!
 Ой бачу я три голубочки,
 Хучу я убити для його дочки.
 Де я мірю, там я вцілю.
 Де я важу, там я вражу.»
Ой як стрілив, царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку в головоньку.
 «От тож тобі, царю,
 За Байдину кару!
 Було тобі знати.
 Як Байду карати;
 Було Байді голову ізняти
 Його тіло поховати,
 Вороним конем їздити
 Хлопця собі зголубити».

(Ол. Барвінський: Виїмки з укр. р. устної слов. нар.).


  1. Байда, це князь Дмитро Вишневецький з Вишнівця на Волині. В 50 роках XVI. ст. збудував він на острові Хортиця проти Конських Вод твердиню. Звідти ходив з козаками на Татар і Турків.
    Року 1564. вибрався у похід на Волощину, щоб стати господарем. Похід не вдався. Схоплений волоським боярином Томзою і відосланий султанові в гостинець, погиб в Царгороді на гаку.
    В історії козаччини займає чільне місце.
    Завдяки його ініціятиві козаки твердою ногою стали на Дніпровому низу, звідки опановують і сусідні степи. Входячи в безпосередні зносини з Москвою, Турками та Волощиною робить козаччину окремим фактором політичним, кладе основи під Січ Запорожську.
    Ол. Барвінський (Виїмки і т. д. ст. 128) догадується, що була ранійш пісня про якогось Байду, котру пристосовано пізніще до Дмитра Вишневецького.