Струни/Том 1/Слово о полку Ігоревім/Заспів

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ВИЇМКИ ІЗ
„СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ“.
ЗАСПІВ.

Чи не добре булоби нам, браття,
Старосвітським ладом заспівати
Про лицарський похід, про завзяття

Князя Ігоря? Час звеличати
Сумні бої! Час правді до слова.
Як Боян, ми не годчі співати.

Гей Бояне, дивнаж твоя мова!
Раз, як вовк вона мчиться степами,
То щебече, аж ходить діброва.

То зніметься і під небесами
Як орел гордо — пишно буяє…
Гей, мистець був Боян над мистцями!

Як було́ давнину спогадає
І незгоди князів, коромоли —
То на стадо лебедів пускає


Свої бистро летючі соко́ли.
Доженеж котрий сокіл лебедю —
Лебедь спів починає у поли:

Як княжив Ярослав, як Редедю
Вбив Мстислав у двобою, як Вдалий
Князь Роман воював… Не лебедю

То сокіл доганяє, гень — вдали,
Лиш Боян свої пальці пускає,
Віщі пальці на струни, щоб грали,

Князям славу і честь глаголали.

Вдармож в струни! Гей, пісне, озвися,
Про давні часи Володимира,
А на Ігорю, пісне, спинися!

Ігор князь — це душа дужа, щира,
Він і голову носить недаром,
А не любить ледачого мира.

Наповнився він воєнним жаром
І дружину повів молодецьку.
Щоби гострим мечем і пожа́ром

Покарати орду половецьку.

(Переспів Богдана Лепкого).