Струни/1/Слово о полку Ігоревім/Передмова
| Струни. Том 1. Слово о полку Ігоревім під ред. Богдан Лепкий Передмова |
Заспів ▶ |
|
|
Лицарська поема з року 1186. Оспівує похід Ігоря Святославича, князя Новгороду Сіверського на Половців.
З Ігорем ходили: його син Володимир, його братанич Святослав Ольгович, князь Рильський, і Всеволод, прозваний Буй-туром, князь Трубчевський та Курський. З Чернигова прийшов їм у поміч боярин Ольстин Олексич з Ковуями.
Похід почався в перших днях мая 1185. року. Затьміння сонця і незвичайна спека знеохочували учасників походу, але князь Ігор умів своїм завзяттям піднести їх лицарського духа.
У першій стрічі з Половцями, наші війська побідили. Забрали багато полонених і полонянок, а також чимало всякого половецького добра. Та вже на другу днину стали їх Половці околювати своїми несчисленими товпищами. Брак паші для коней, а води для людей вичерпали до решти боєві сили наших князів.
Третього дня, себто в неділю, рішилася триднева битва. Половці побідили. З нашого війська спаслося лиш 15 душ. Ці щасливо добрались на Україну, звіщаючи земляків про жахливий погром.
Решта війська погибла, або попала в полон. Князі теж.
До весни слідуючого року перебув князь Ігор у половецькій неволі. Між тим Половці воювали нашу землю. Неспокійний о долю свого княжого наділу та непевний власного життя, князь Ігор зважився на втечу.
При помочі вихрещеного Половчанина Овлура, вихопився із шатра, сів на коня, що ждав на готові, і пігнав степами.
По 11 днях дібрався до Донця, а там до своєї столиці Новгорода-Сіверського.
На такій історичній події, записаній в Іпатьському списку під роком 1185, заснував невідомий нам автор свою лицарську поему, найкращий твір українського письменства аж до Шевченка.
Глибоке чуття, щирий і мудрий патріотизм, журба і трівога о будучність рідного краю — роблять «Слово о полку Ігоревім» твором вічно свіжим і живо промовляючим до душі читача.
Прегарна літературна форма вміле орудування поетичними фігурами й тропами, порівнання, взяті з життя і з пісні народньої, тонкий психічний аналіз і кольоритні описі подій та настроєві малюнки природи — підносять цю поему до висоти світових архитворів.
Автор повязав у щасливу цілість поезію народню з книжною поетичностю, чуття з рефлєксією, поганський сумерк з розсвітом христіянським, світ реальний з фантастикою і виявив себе ґенієм, якому рівного в українській літературі не було аж до Шевченка.
Одинокий список «Слова о полку Ігоревім» переховувався у книзі «Хроноґраф», яку граф Мусін-Пушкін купив був року 1795. від Йоіла, архимандрита Спасо-Ярославського монастиря і яку переховував у своїй збірці старовини в Москві.
При помочі Малиновского та Бантиш-Каменского відчитав цей твір, велів зготовити вірну копію для царського архіву в Петербурзі і року 1800 видав у перше друком цей дорогоцінний памятник.
Року 1812 «Хроноґраф», а з ним і наша поема запропастилися, що дало привід до всіляких літературно-історичних питань.
Петербурська копія і перше видання з 1800 року заступають нині місце запропащеного списку. На них опиралися праці численних учених і письменників, які досліджували і пояснювали «Слово». Працювали над ним: Малиновский, Бантиш-Каменский, Карамзін, Востоков, Максимович, Міцкевич, Буслаєв, Шафарик, Соловйов, Бодянський, Потебня, Костомарів, Пипін, Ганка, Антонович, Драгоманів, Огоновський, Яґіч, Шлєцер, Міллєр, Бляншард, Деля Рю і багато других.
Переложене «Слово о полку» на всілякі мови. Між иньшим найбільший російський поет Пушкін зготовив віршований перевід на російську мову, а Шевченко дав переспів двох частин на сучасну українську. Шевченко підійшов з усіх перекладачів найблище до краси і до духа оріґіналу. Найкраще прозою переклав цей памятник Омелян Огоновський, а найбільшу працю про його написав Барсов.
З Українців перекладали його віршом: Шевченко, Шашкевич, Максимович, Федькович, Руданський, Панас Мирний, Навроцький, Василь Щурат і Богдан Лепкий. Перевід Щурата дуже вірний і гладкий.
Література. Фототипічний передрук першого видання Слова о полку Ігоревім в «Історії літератури Київського періоду», Владимірова. Спб., 1914, Abicht Rudolf Das Lied von der Heerschar Igorjs. Leipzig, 1895. Той самий: Das südrussische Igorjlied і т. д. Breslau, 1906. Барсов. Слово о полку Игоревѣ. І — III. Москва 1887—1890. Жданов Литература Слова о полку Игоревѣ. (Сочиненія І. Спб., 1904). Максимович. Критическій разборъ «Слова». (Собр. соч. Макс. 1880). Соболевскій. Къ Слову о полку Игоревѣ. 1916. Щурат. З «Гуцульщини» до «Слова о полку Ігореві» («Літ. начерки», Львів, 1913).