Струни/Том 1/Ти не моя

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ти не моя.

Ти не моя, дівчино дорогая,
І не мені краса твоя:
Віщує думонька смутная,
Щи ти, дівчино, не моя!

 Ти не моя! За личко гарне
 Справляє хтось колодія...
 Моїж літа проходять марне,
 Бо ти, дівчино, не моя!

Ти не моя! І брови чорні
Милує иньший, а не я,
І иньший хтось тебе пригорне,
А ти, дівчино, не моя!...

 Ти не моя... та щож я маю?
 Чим похвалюсь тобі і я?
 Хіба лиш тим, що тя кохаю...
 Та ти, дівчино, не моя!...

Ти не моя, голубко сива!
Щаслива доленька твоя,
Мояж доля нещаслива,
Бо ти, дівчино, не моя!...



Струни. Антольоґія української поезії. Т. 1. Орнамент4.jpg