Струни/Том 1/Туга

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Туга (Микола Костомаров)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Для робіт з подібними назвами дивіться Туга
ТУГА.

Гаю мій, гаю, гаю зелененький!
Вітре мій, вітре, вітре швиденький!
В густому гаю листя жовтіє;
Вітер, гілок не колише й не віє;

 Те, що колись по весні красувалось,
 Те, що колись міні так сподобалось,
 Змерзло, захляло, затихло і зникло.
 Серце кохатись тим світом одвикло.

Там, де в кущі воркотала голубка,
Там жартувала колись моя думка.
Стихла, замовкла туга голубяча —
Геть прокотилась та думка хлопяча.

 І місяць повний, і ясна водиця…
 І ти вродлива, кохана дівиця, —
 Зникло те в осені, що було літом…
 Серце не хоче кохатись цим світом.