Струни/Том 1/Хортиця

◀ Гей, у мене був коняка

Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий Хортиця (Яків Щоголів)

Неволя ▶

Хортиця.

Стогонить Дніпро по скелах,
Бється об пороги;
Все питав: деж ви, діти?
Де мої небоги?

 Стогонить Дніпро з порогів,
 Лине до Хортиці;
 Каже: «Байдо, деж твій город.
 Стяг і гаківниці?

Де та Січа, що, як море,
Силою кипіла;
Тая воля, що в роздоллі
Пеклом клекотіла?

 Розвалилися редути
 І рови густою
 Од низин і до вершини
 Вкрилися травою.

В гранях Січи спить нерушно
Камяна планина;
Землю, славою покриту,
Топче товарина.

 На козачім вжітку німці
 Хат набудували;
 Грунт пошарпали, побили
 Й ралом заорали.

Воля, ретязем повита,
В плавнях спочивав;
Слава кровю перелита,
По світу літає...

 А Дніпро біжить до моря,
 Все пита Хиртиці:
 Деж та Січа, деж тоіі Байда
 Стяг і гаківниця?...»