Струни/1/Хортиця

Струни. Том 1
під ред. Богдан Лепкий
Хортиця (Яків Щоголів)

Хортиця.

Стогонить Дніпро по скелах,
Бється об пороги;
Все питав: деж ви, діти?
Де мої небоги?

Стогонить Дніпро з порогів,
Лине до Хортиці;
Каже: «Байдо, деж твій город.
Стяг і гаківниці?

Де та Січа, що, як море,
Силою кипіла;
Тая воля, що в роздоллі
Пеклом клекотіла?

Розвалилися редути
І рови густою
Од низин і до вершини
Вкрилися травою.

В гранях Січи спить нерушно
Камяна планина;
Землю, славою покриту,
Топче товарина.

На козачім вжітку німці
Хат набудували;
Грунт пошарпали, побили
Й ралом заорали.

Воля, ретязем повита,
В плавнях спочивав;
Слава кровю перелита,
По світу літає...

А Дніпро біжить до моря,
Все пита Хиртиці:
Деж та Січа, деж тоіі Байда
Стяг і гаківниця?...»