Струни/Том 1/Чорна рілля

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Чорна рілля
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Чорна рілля.

Чорна рілля заорана
І кулями засіяна,
Білим тілом зволочена,
І кровію сполочена.

Лежить вояк на купині,
Накрив очи китайкою,
Китайкою червоною,
Ані труни, ані ями,
Ані вітця, ані мами,
Ані кому задзвонити!
Дзвонять коні копитами,
А вояки острогами.

Летить ворон з чужих сторон,
На могилі усідає,
Очі йому випиває.
Ходить мати гукаючи,
Сина свого питаючи:

 — Ой я твого сина знаю,
 Бо я з нього пояс маю! —

«Скажи мені, ворон милий,
Чи мій синок єще білий,
Чи ще оченьки ясненькі,
Та чи уста румяненькі?»

 — Вже його уста синенькі,
 Його личко вже чорненьке,
 Я на личку присідаю,
 Очі йому випиваю! —