То не сірий туман З Чорноморя піднявсь —
Піднімаються гуси то сірії; То не хмару снігів Буйний вітер навів —
Піднімаються лебеді білії; Кричать гуси: гел! гел! А за ними орел
І спускається з хмари високої. «Не тікайте в горі. Гуси сірі мої!
Підождіте орла, мої любії! Я не бити хочу — Розпитати хочу, Чи не бачили ясного сокола? Чи не стрітили ви Богатир — голови,
З Чорноморії доброго молодця?» — Коло моря убит Чорноморець лежить;
Його ручки лежать на три штученьки, Його ніжки на згляд Край дороги лежать;
Крізь реберця трава пробивається, Серед степу того Ніхто к тілу його
Із живої душі не ласкається. Тільки ластівки три, З-під сідої гори,
Пригортається: перша ластівка — Мати рідна рида А другая — сестра;
Третя ластівка — жінка покійного.
