Струни/Том 2/Іван Манжура/Буря на озері

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 2 під ред. Богдан Лепкий
Буря на озері (Іван Манжура)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Буря на озері.
(Мат. XI. 24-30).


Ревуть та клекочуть на озері хвилі,
Апостольський човен пливе;
Держатись на хвилях стає не-посилі,
А буря все дужче реве.

Вже острах апостолам серце здіймає,
Погасла надія свята;
Далеко ще беріг, помоги немає,
І ропщуть слабії уста.

Коли се на зустріч із видом спокійним
На хвилях страшенних онтам
У божеськім сяєві, тихім, прозірнім
Явився учитель їх сам.

Дивують апостоли: певно се мрія?
Петро же до нього возвав:
„Се ти, наш Учитель великий, Месія?“
„Не бійтеся, я!“ — він сказав.

„Призви же до себе мене, о могучий,
Да узрю скоріше твій лик!“
І кротко воззрівши на хвилі ревучі
Месія: „Гряди!“ — йому рік.

На хвилю ступив ось апостол і сміло
Іде він немов по землі;
Аж ось маловірря його одоліло,
І думки окутали злі.

Ось чує апостол, що він потопає,
В воді уже чресла його...
„Спаси, о Месіє!“ — у голос взиває —
„Спаси Ти раба свойого!“

„Гряди, маловіре!“— він благости повен
Прорік йому. Хвилі лягли...
„Чого усумнився ? ...“ І поруч у човен
Безсмертний із смертним війшли.

І ми так до правди, нікчемнії мира,
Де тільки вона замигтить,
Ідемо серед бурі, і поки в нас віра,
Нас буря отта не страшить.

Колиж маловірря замісто надії
І віри панує в душі,
Нема нам рятунку! Ми гинем слабії...
Месіє благий, поспіши!