Струни/Том 2/Микола Кузьменко/Пісенька

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пісенька .

Раз я в волості судився
З нашим сельським адвокатом.
 Катом, катом, катом, катом...
 З нашим сельським адвокатом.

Нас судили судді вбрані
В сукні й чоботи сапяні.
 Пяні, пяні, пяні, пяні...
 В сукні й чоботи сапяні.

Вони совісті й закону,
Як скрізь водиться служили.
 Жили, жили, жили, жили...
 Як скрізь водиться служили.

Дуже довго клопотались,
Поки діло розібрали.
 Брали, брали, брали, брали ...
 Поки діло розібрали.

Потім, добре розібравши,

По закону все зробили.

 Били, били, били, били...
 По закону все зробили.

І заставили у ноги
Уклонитись адвокату.
 Кату, кату, кату, кату...
 Уклонитись адвокату.

Тягли діло, гріх брехати,
Довго, ну а помирили.
 Рили,- рили, рили, рили...
 Довго, ну а помирили.