Сільський театр/1926/07/Мистецька хроніка/Театр Березіль

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Сільський театр. №07 (1926
Ель-Бе
Театр Березіль
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Мистецька хроніка
Театр „Березіль“

Знайомство читача „Сільського Театру“ з сучасними театральними організаціями ми не випадково починаємо з „Березоля“.

Серед инших українських театрів, „Березіль“ займає чільне місце своїм яскравим революційним обличчям і твердою художньою установкою. Він перший колись викинув з української сцени козацько-націоналістичну романтику та побутово-етнографічний натуралізм, ставши на шлях творення близького сучасності революційного театру.

Кожен рік роботи „Березоля“ знаменував нові досягнення й перемоги на полі театральному. Він виростав і міцнів поруч з иншими революційними здобутками культури.

Формально початок „Березоля“ припадає на 33 березня 1922 року, коли засновано першу театральну майстерню[1]. Від того часу слід позначити такі щаблі його розвитку:

В жовтні 1922 року — дебют з постановкою „Жовтень“, того-ж року засновано театральні майстерні—2-у і 4-у в м. Київі (2-а—Театр для дітей, а 4-а—Взірцевий театр), 3-ю в Білій Церкві, і 5-у в м. Баришполі, та організовано режисерську лабораторію при першій майстерні. Крім того, мистецьке об'єднання „Березіль“ видавало журнал „Барикади Театру“ і заснувало театральний музей.

Агітаційний характер перших своїх постановок „Жовтень“ і „Рур“ —Березіль поглиблює в третій постановці—„Газ“ Кайзера. Виступаючи співцем індустрії з позначенною вже класово—пролетарською ідеологією. 1923-24 роки позначаютея закріпленням і розвитком постановочних прінціпів „Газу“ в „Машиноборцях“ і „Джімі Гігіндзі“. Поруч з дальшою експер і ментальною[2] роботою за цей сезон театр виготовив, ще: „Нові Йдуть“, „Людина—Маса“, „Протигази“, „Магбет“, та поновив „Гайдамаки“.

Наступного сезону 1924-25 року, коли виникла потреба на сучасну комедію „Березіль" дав переробки старих побутових комедій „Пошились у дурні“, та „За двома зайцями“ і сучасну „Секретар профспілки“. На цей сезон припадає й початок науково—дослідчої роботи, що її провадив театр по відповідних станціях.

На решті за останній сезон роботи в Київі театр переглядав свої досягнення, випробовуючи на них молодих режисерів вихованців „Березоля“ в постановках. „Комуна в степах“, „Жакерія“, „Шпана“. Цей 4-х річний шлях ставить „Березіль“ на перше місце в справі розвитку української театральної культури. Своїми Іб-ми постановками він виявив міцний звязок з пролетарським глядачем і виховав на нових засадах кадр режисерів і акторів. Він став школою радянського театру, давши сучасному українському театрові групу молодих режисерів.

Революційні заслуги театру „Березіль“ полягають найперше в тім, що він зрозумів непридатність старої театральної форми, що базувалася на грі поодиноких акторів. Постановки його будуються на узагальненні псіхольогії людей, їх пристрастів, моралі, соціяльних взаємин то що. Театральне дійство в його не індівідуальна драма, трагедія чи героїзм, а суспільний процес з масовим драматизмом, і героїкою. Досягає цього театр тим, що висуває в постановці героїчні соціяльні і психологічні моменти. Цеб-то не копіює в постановці життя, а окремі житьові факти й явища загострює, щоб надати їм масовости та загально-громадського значіння, роблячи зі звичайних людських переживань масові почуття радість, гнів, обурення то-що.

Для такої трактовки п'єс зрозуміло потрібні й инші способи акторської гри, не схожі на звичайне поводження людей в житті. Рухи, жести, міміку й голос, театр динамізує, скупчуючи житьові факти і подаючи їх умовно. Бо тільки, в такий спосіб посиленні й підкресленні почуття та героїка дійових осіб, переконають глядача в житьовій правді.

Теж саме театр робить і з комедійним матеріялом, згущуючи й загострюючи комедійні ситуації—умовним підкресленням рухів, жестів, міміки, гриму, строю, бутафорій, обстанови то-що. Замісць

безсилих для цього старих театральних прийомів приходять тут під час на допомогу театрові прийоми цирку й кіно, якими він широко користується в своїх постановках.

Ідеологічно-художня установка театру цілком тотожна з розвитком його театральної форми. Форму „Березіль“ не мислить чимсь самоцільним,

а використовує її для відтворення на театрі масових житьових процесів та соціяльних явищ.

В цім „Березіль“ веде перед на Україні і ріжниться від усіх инших наших театрів — і старіших і молодших за нього.

Ель-Бе.

Примітки[ред.]

  1. А фактично він розвинувсь і виріс з „Молодого Театру“ заснованого Лесем Курбасом, нині Народнім Артистом Республіки—в 1917 році. Основне ядро 1-ої майстерні Березоля організовано з режисерських й актерських сил Молодого Театру.
  2. Експериментальний—досвідний.