Перейти до вмісту

Вертеп (Луцик, 1928)

Матеріал з Вікіджерел
Вертеп
І. Я. Л.
Львів: «Русалка», 1928
• Для робіт з подібними назвами див. Вертеп
Обкладинка
І. Я. Л.
 
ВЕРТЕП
 
різдвяна сцен. картина
 
Львів, 1928.
В-ВО „РУСАЛКА“

В-ва РУСАЛКА“

Виходить що місяця.

Річна передплата 10 зол.

Рік вид. VII. 1928. Вип. XI.
 
 Copyright by „Rusałka“, Leopolis. 

Авторські права застережені.

Головні склади:

Для Америки:
Ukrainian Bazaar 2248 Grayling Ave Detroit Mich.

для Канади:
National Book Store, 633 Simpson Str., Fort William, Ont.

 

Друкарня Ставропигійського Інституту у Львові.

І. Я. Л.
 
ВЕРТЕП
 
Сценічна різдвяна картина.
 
 
В-ВО   „РУСАЛКА“ ———— 1928.

ВЕРТЕП.

Від непамятних часів задержався у нас прегарний звичай, що в Навечеріє Різдва Христового і в сам празник Різдва молодіж ходить по хатах з „вертепом“, або „звіздою“ і колядує.

Перебрані за пастирів і трьох царів колядники виголошують промови і складають господарям побажання щастя і всякото добра. Часто колядники виголошують різдвяні побажання власного укладу, часом вивчаться з якогось підручника, але звичайно так буває, що власного укладу „коляда“ не відповідає великому празникови Різдва, а деякі з друкованих „Вертепів“ є або за тяжкі до вивчення або нецікаві. Тому ми, бажаючи йти на зустріч вимогам наших аматорів, подаємо друком „Вертеп“, І. Я. Луцика, який до нині є ще найвідповідніщим і найкращим. „Вертеп“ Луцика писаний легким віршом, аматори його скоро вивчать, а слухачам і видцям він теж сподобається.

„Вертеп“ І. Луцика можна давати і на сцені в театрі, особливо тоді, коли комусь „Вифлеємська Ніч“ також того автора — є за довга і тяжка, — а можна також виставляти по хатах, ідучи з „колядою“.

 

 

На сцену (в хату) входить чотири пастирі з вертепом (або і без нього), а за ними три царі. Жид зі скарбоною вкрадається за ними до хати і стає осторонь — з заду.

Всі співають при вході якусь коляду — або тропар:

„Рождество твоє — Хрісте Боже наш!“

Перший пастир:

Христос родися!

Всі:

Славіте!

Другий пастир:

Чи тямите, браття, як нині у ночі,
Коли ми у полі в шатрах спочивали,
Якась дивна ясність — нам вдарила в очі…

Третій пастир:

А ми всі скоренько, як стій, повставали,
Тай глядимо: небо мов огнем горіє!
Немов то свитає, немов то вже дніє
А ся дивна ясність за очи хватає…

Перший пастир:

І кождий з нас серцем з дива завмирає,
Аж ось вам із неба — Божий Ангел сходить,
І каже: о, браття, Христос ся днесь родить!
Щоби із недолі рід людський спасати.
Підіть же дитятко святе повитати
Ось там в Вифлеємі…

Другий пастир:

 В сю хвилю горою
Над нами знов небо покрилось луною
І ангелів хори сю пісню співають:

Спів:

„Слава во вишних Богу, а на земли мир, во человіціх благоволеніє“.

Третій пастир:

Тай ще таку вістку нам вони звіщають:

Спів:

Дивная новина,
Нині Діва Сина,
Породила в Вифлеємі,
 Марія єдина!

Четвертий пастир:

Учувши все теє, ми всі повставали,
Будили ще сплячих, дарунки ладнали,
Тай молитись стали ми Господу Богу
Із щирого серця за ласку премногу:
Що Він всього світа провину прощає,
Та що і Мессію до нас посилає, —
Що з Адама клятва зістала віднята
І що уже ада отворились врата!

Третій пастир:

А тут вам на небі звізда засіяла,
Якая ніколи іще не бувала;
І ми всі, забравши дарунки з собою,
До Вифлеєма ідем за звіздою…
Та у серці кождий себе сам питає,
В якій то палаті Ісус ся рождає?

Перший пастир:

Приходим і бачим: вертеп се бідненький,
Се проста печера… В пелени сповитий
Лежить там на сіні Ісусик маленький,
А мати не може біднятка огріти,
Тому віл і осел — Його огрівають.

Другий пастир:

А хори небесні велично співають:

Спів:

Возвеселімся всі дружно нині,
Христос родися в бідній яскині —
 Послідним віком,
 Став чоловіком,
 Всі утішайтесь на землі!

Жид (висувається наперід):

Що се такоє, ай вай нівроке,
Тутки я чую на те своє оке,
І з власне ухе я бачу ось того,
Що ваше мове то є до нічого…
Що? Наш Мессія лежавби на сіні?
Ой вай, нівроку, жартуйте ви нині!
Як ся Мессія наш буде родити,
То у божниці, — і там його гріти
Буде сам рабін! І він буде сісти
При самій тойрі і мід буде пити,
Куґель солодке смачно буде їсти,
Ну та і локшин із маци самої!
Він ся завізьме на ті прості ґої,
Нам жидкам гроші буде він давати,
А ми маюфес будем му співати.

Четвертий пастир: (перебиває жидови)

Слухайте дальше. Тоді ми припали
Враз на коліна і з серця витали
Боже Дитятко, дарунки поклали
І на сопілках Йому ми заграли!

Другий пастир: (показуючи на трьох царів)

А три Царі ті, ось там нас застали.

Перший цар:

Нам на востоці звізда ся явила,
І про Мессію нам вістку звістила.

Другий цар:

А ми як Мессію по пути шукали
То в Єрусалимі Ірода питали,
Де Він народився?

Третій цар:

 А Ірод лукавий,
Як вчув лиш про теє, став дуже цікавий,
Мудрців і учених про Нього питався,
І буцім то також з поклоном збирався
Іти до Мессії… Казав нам звістити,
Як Йго відшукаєм…

Перший цар:

 Бо хтів Його вбити!…

Другий цар:

А ми, як знайшли Йго, поклін Му віддали,
Дарунки зложили і піснь заспівали:

(Всі співають):

Христос родися, Бог воплотися,
Во Вифлеємській яскині,
В стайні убогій, в нищеті многій,
Радість велика всім нині.

Ангели співають, Богу честь складають,
Богу і Творцу своєму…
Ликуй чоловіче з рождества того,
Христос бо від смерти спасе душ много
І від неволі вражої!

Жид:

Що ви маєте співати?
Я до рабін йду сказати:
Що ґой мовить про Месію,…
Ґой хай оре, ґой хай сіє,
Може навіть молотити —
І до жида заносити.
Може бронф — розольку пити,

В грубкє жидови палити,
А Месія не з хлопами
Побратаєсь, але з нами
Жидиками і панами

Четвертий пастир: (перебиває жидови)

Чи чули ви браття, як жид з нас глузує,
Як жид з нас сміється, як жид з нас кепкує?…
І каже нам хлопам на себе робити?…
Затямте се браття!… Інакше тра жити!
На іншу нам треба вступити дорогу,
Щоби угодити нам Господу Богу!…

Другий пастир:

Тому то вже діти хай вчаться молити,
І родичів своїх сердечно любити,
Хай вчаться і старших людей почитати
За божую славу, за свою честь дбати!

Перший пастир:

А старші нехай ся всі разом тримають,
Та живуть уцтиво і коршму минають.

Жид:

А як хлоп не буде пити,
То з чого жид буде жити?

Четвертий пастир:

Жид візьмеся молотити,
Або вхопить за торбину,
Тай гайда у Палєстину!

Перший цар:

На се памятаймо, що з вічної муки
Христос Ізбавитель нас освободжає.
Тожь смирно в покорі, зложивши днесь руки,
Хай кождий із серця у Нього благає:
Усього, що тільки душі нашій треба…

Другий цар:

А перше із всього то помочи з неба!

Третій цар:

І божої ласки, щоб ми всі прожили,
Весь вік наш безгрішно, тай і заслужили
На рай, і на щастя…

Третій пастир:

 Щоб ми оглядали
Колись Христа Спаса, Царя всіх і Бога!

Жид:

Ай вай! то далека для вас є дорога!
Ідіть до наш рабін, він мудре ніврокє,
Нераз бородою трясе і пів рокє,
А слова не скаже! лиш бубел читає
І гроші в кишеню, ай вай, як ховає!

Четвертий пастир: (перебиває жидови)

Віншуєм вам нині всі добрії люде,
Нехай поміч божа всегда з вами буде,
Хай кождої днини, — кождої години
Бог благословить вам! Біда хай загине!
Все будьте здорові разом з діточками,
Нехай смутку горя не буде між вами…
Худібка і пчілка нехай ся ховає,
А град, огонь, туча, нехай вас минає,
Нехай ся зародить жито і пшениця
І всякоє збіже і всяка пашниця!

Другий пастир:

При тім памятайте, що ми хлопські діти.
В одно ся всі маєм на завжди злучити;
Не будем сваритись, на партії ділити —
А народну славу і честь хоронити!

Третій пастир:

І всі по закону Христовому жити!

Жид:

А я вам віншую: нехай хлоп всьо має,
Із нивка одної сто копи збирає,
Із яйце одного сто курке ховає,
Йому хай здорове буде все нівроку,
Хай робить „оказіє“ хотяйби що року!

Четвертий пастир: (перебиває жидови)

А ми ся пращаймо,
Йдім в дальшу дорогу,
І на славу Богу
Всі враз заспіваймо:

Во Вифлеємі нині новина;
Діва Пречиста зродила Сина,
В яслах сповитий поміж бидляти
Там спочиває Бог необнятий.

Глянь оком щирим, о Божий Сину,

На нашу землю, рідну єдину,
Зішли їй з неба дар превеликий
Щоб Тя славила по вічні віки!

(Коляди можна довільно зміняти). 

І. Я. Л.

 


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.


  • Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року.
  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
  • Автор помер у 1935 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.