Не веліла мати на-біръ розвіряти,
А веліла жъ мати тебе роспитати:
Коли ти жонатий, поізжай до дому!
Коли жъ не жонатий, лягай спать зо мною!»
— «Шинкарочко мила! Якъ же жъ я не жонатий:
Есть у мене жінка ще й діточокъ двое,
Ще й дітокъ двое — маленькі обое,
Ще й діточокъ двое — маленькі обое!
Есть у мене жінка та не до любові,
Що не біле личко, що не чорні брови.
— Козаченьку бравий, наша доля рівна:
Въ тебе нема жінки, въ мене чоловіка.
